Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №96 комбінованого типу Харківської міської ради»

 





Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Портал превентивної освіти
ДИТЯЧИЙ ФОНД «ЗДОРОВ'Я ЧЕРЕЗ ОСВІТУ»
Допоможи дітям теплим словом!
Департамент науки i освiти Харківської обласної державної адміністрації


Такі різні малята. Особливості темпераменту.

 

Такі різні малята. Особливості темпераменту.





Такі різні малята

Темперамент



Дитина-меланхолік

У поведінці меланхоліка багато незрозумілого, але воно випливає з його багатого внутрішнього світу. Коли він не грає, то частіше буває замисленим і сумним. Якщо хвилюється, плаче довго і гірко. Досить важко включається в ігри інших дітей, але здолавши себе, здатний відчути радість і задоволення. Лякається чужих людей і однолітків, але з тими, кого любить, добрий, м'який, відкритий і довірливий. Часто занадто розсудливий, поводиться і міркує, як маленький дорослий.

Любить усамітнюватися, не грає в грубі ігри, розбірливий у їжі, швидко втомлюється, важко переключається на інший вид діяльності. Засинає пізно, в ліжку любить міркувати і фантазувати. Вранці прокидається в похмурому настрої. Любить тепло, боїться спорту. Така дитина вимагає багато турботи і дуже потребує розуміння. Батьки і вихователі повинні знати, що наголошення на багатьох проблемах є несприйнятним для дитини-меланхоліка, оскільки вона довго фіксується на цьому і переживає. У дитини повинна буди людина (батько, бабуся, дідусь, сестра), зрештою домашня тварина, якій вона могла б довіритися повністю, щоб отримувати від неї тепло та увагу.

Дитина-меланхолік замкнена, нерішуча і дуже недовірлива. Вона рідко виявляє позитивні емоції. Ця дитина – природжений песиміст і постійно чимось незадоволена. Часто ниє, хникає або кричить на повний голос. Меланхолік постійно вимагає уваги до своєї персони і проявляє невдоволення, якщо його просять пограти самостійно. Дитина-меланхолік не любить жодних нововведень. Зміни режиму дня, появи в оточенні нових людей і навіть введення нової їжі вона сприймає насторожено. Їй потрібен час, щоб звикнути до змін і прийняти їх як належне. Вона важко засвоює нову інформацію і швидко втомлюється.

Меланхоліку дитячий колектив не потрібен. Він цілком комфортно почуває себе вдома в оточенні дорослих, які готові задовольнити всі його примхи. Тому, чим пізніше така дитина піде в садок, тим краще. Якщо є можливість, бажано віддавати таку дитину в садок не раніше 5-6 років. Але взагалі уникати дитячого садка і до школи сидіти вдома не варто. Бажано, щоб дитина-меланхолік до школи отримала досвід спілкування з однолітками і вихователями (не розраховуючи на маму, яка завжди поруч).

На меланхоліка неможна тиснути і силоміць вести його в садок. Будь-які категоричні звертання і негативні оцінки провокують зниження його активності, зводять нанівець і без того мляві дії з його боку. З таки малюком треба обговорювати майбутні події, акцентуючи увагу на позитивних сторонах. Завдання батьків – зацікавити дитину майбутніми змінами. Потрібно розповідати дитині, як цікаво ходити в садок. На крайній випадок батькам можна рекомендувати укласти з меланхоліком мирну домовленість: «Ти не плачеш вранці та йдеш до садочка, а у вихідні ми підемо кататися на каруселі». У спільних заняттях краще використовувати малювання, ліплення, конструювання, м'які ігри.





Дитина-флегматик

Дитина повільна, спокійна, любить декілька іграшок, мало фантазує, грає не шумно. Мало рухається, полюбляє поспати. Встає пізно, їсть багато, в їжі нерозбірливий. Ретельно складає іграшки, одяг. Любить порядок і добротність в усьому. П'є лише зі своєї чашки, їсть лише своєю ложкою, в садку грає своєю іграшкою. Якщо щось не так, може добиватися свого з майже холеричною енергією. Розмовляє повільно, з паузами, терпіти не може ігри, де треба виявляти прудкість, вправність. Це надійна дитина, слухняна і пунктуальна. Самостійно ухвалювати рішення флегматикові важко, тому він спокійно віддає право вибору іншому. Знає багато віршів і пісень. Нового не любить, а з задоволенням пригадує вже відоме. Для інших дітей він нудний і ледачий, вони не запрошують його у свої активні ігри, але залюбки грають з ним у традиційні рольові ігри. Флегматик схоплює і запам'ятовує повільно нову інформацію, але надовго, рідко помиляється.

З такою дитиною батьки зазвичай не мають проблем. Вона багато спить, вміє грати сама, рідко влаштовує батькам істерики і практично не вимагає до себе уваги. Дитина-флегматик завжди стримана і розсудлива. Вона рідко проявляє зацікавленість і ініціативу. Створюється враження, що вона ніби пливе за течією. Флегматик полюбляє спокійні ігри і прагне завжди триматися в тіні. Він довго адаптується до дитячого садка, але відкрито не виражає своїх емоцій. Флегматику все одно де перебувати – у садку або вдома, але адаптація до дитячого садка для нього найбільш безболісно минає у 2-3 роки. У цьому віці дитячий колектив ще не сформувався, тож флегматику буде простіше вписатися в нове коло спілкування.

Адаптуючись до дитячого садка, дитина-флегматик занурюється в себе. Вона уникає спілкування з однолітками і не йде на контакт з вихователем. Вона може цілий день просидіти сама в куточку або біля вікна. Флегматик рідко плаче вранці, коли мама йде, і не виявляє особливої радості, коли його забирають додому. Але при цьому садок довгий час залишається для нього чужим місцем, а не «другою домівкою». Дитина-флегматик може цілий день терпіти або «ходити» в штани, хоча вже давно вміє користуватися горщиком і туалетом. Таким чином, вона демонструє, що садок для неї – чужа територія.

Вихователі рідко скаржаться на таких дітей. Флегматик не плаче і не вередує. Але він не менше, ніж інші дітлахи, потребує уваги. Йому необхідна присутність поруч чогось рідного і знайомого. Потрібно запропонувати батькам, якщо це можливо, купити для дитячого садка такий же горщик або сидіння на унітаз, як удома, красиву постільну білизну і піжаму. Тоді флегматикові буде простіше звикнути до нової обстановки.

Батьків непокоїть знебарвленість емоційного світу дитини, деяка байдужість і нездатність співпереживати. У заняттях з флегматиком рекомендуються вправи на розвиток творчої фантазії, заняття музикою, вишиванням, ліпленням, малюванням. Дитину потрібно загартовувати, квапити під час їжі, не давати багато солодкого. У грі не потрібно залишати дитину на самоті, потрібно частіше спонукати її до дії, зацікавлювати. Не варто настирливо проявляти свою любов до дитини-флегматика. Навпаки, байдужість дорослого діятиме на нього так, що він прагнутиме до подолання власної байдужості, завоювання любові, особливо якщо це батьки чи симпатичний одноліток.





Дитина-холерик

Спокійною цю дитину ніяк не назвеш. Вона легко збуджується і довго не може заспокоїтися. Холерик віддає перевагу галасливим іграм, пустощам і постійно потребує глядачів. Із раннього дитинства він уміє працювати на публіку. Холерик часто провокує конфліктні ситуації з однолітками й вихователями. Він легко звикає до нових людей і нової обстановки. Але всі непередбачені ситуації сприймає дуже гостро. Він швидко схоплює нову інформацію і так само швидко її забуває. Дитина завжди знає, чого хоче, наполеглива, рішуча, хоробра. Їй подобається ризик, відчайдушні історії і пригоди. Тяжко йде на компроміс, не прислухається до думки інших. Вона надмірно самостійна, щоб добитися свого, запальна й агресивна. У її поведінці багато що залежить від волі: багато чого може добитися сама, не звертаючи уваги на синці та подряпини. Спить мало, прокидається рано. У їжі нерозбірлива, любить «хапати шматки». У її вчинках часто відсутній елемент обдумування, вона імпульсивна, схильна до спалахів гніву, забіяка і крикун, але потім може принишкнути і стати «золотою дитиною». Грає в грубі, поривчасті ігри, часто конфліктує з однолітками. У спілкуванні з дитиною-холериком необхідно бути терплячим і спокійним.

Потреба у дитячому колективі у холерика з'являється в 3-4 роки. До речі, для нього це оптимальний вік для звикання до дитячого садка. У цьому віці дитина вже знайома з певними нормами поведінки, й у неї з'являється стримуючий фактор. У 3-4 роки холерику буде найлегше навчитися відповідати за свої вчинки і гармонійно вписатися в дитячий колектив.

Адаптуючись до дитячого садка, холерик проявлятиме ще більшу активність і задиристість - таким чином він намагається зняти нервове збудження і звикнути до розлуки з мамою. Дитина-холерик виступає ініціатором усіх дитячих пустощів.

Під час занять з холериками рекомендуються рухливі ігри, змагання, спортивні вправи, корисне плавання, стрибки на батуті, ритмічні танці. Такій дитині потрібен великий життєвий простір, тому доцільно організовувати з нею виїзди на природу, походи. В іграх бажано передбачити можливість програшу дитини і показувати їй, що часто, перш ніж щось зробити, непогано було б і подумати. Висловлювати якісь зауваження дитині краще після того, як вона заспокоїться, можливо, навіть через день, завжди пояснюючи наслідки її вчинку. У жодному випадку не потрібно соромити дитину при інших дітях! Можливо, вона і сама би хотіла навчитися тримати себе в руках, тому зрозумійте її і допоможіть!

Не лайте дитину за її пустотливість. Вона й сама розуміє, що поводиться неправильно, але нічого не може із собою зробити. Завдання вихователів і батьків – скерувати енергію дитини, що б'є через край, у мирне русло.





Дитина-сангвінік

Така дитина вертка і рухлива. Сльози з'являються миттєво, але вона швидко втішається та переключається з одного заняття на інше. Батьків часто непокоїть її незібраність, неуважність, несерйозність, неакуратність, але, попри все, дитина приємна в спілкуванні, заводій, вигадник, фантазер. Засинає легко і швидко, так само легко і рано прокидається. В іграх любить лазити, повзати, розгойдуватися, бігати. Бути непостійним – не вада, а властивість сангвініка. Такі діти миролюбні, не пам'ятають зла, добрі та нежадібні.

Дитина-сангвінік весела, життєрадісна, спритна і товариська. Ігри і повсякденне життя цієї дитини повинні бути рухливими, вимоги до спокою і врівноваженості треба узгоджувати з урахуванням особливостей її темпераменту. Дитина-сангвінік може навчитися утримувати увагу з допомогою дорослого, якщо дорослий приділяє їй багато уваги під час спільних занять.

Це найбільш «відповідний» для дитячого садка темперамент. Дитина неймовірно зацікавлена і постійно потребує нових вражень. Дитина-сангвінік виявляє величезну цікавість до всього, що її оточує. Вона чудово сходиться з однолітками, швидко адаптується в незнайомому місці і миттєво засвоює нову інформацію. Її жвава мова рясніє новими словами і супроводжується імпульсивними жестами. Дитина-сангвінік не злопам'ятна – вона швидко прощає і забуває образу. Сангвініки – природжені лідери і заводії. Однак, захопившись якою-небудь справою, маля не може правильно розрахувати сили, тому швидко втомлюється і часто змінює набридливі заняття.

Як тільки дитина-сангвінік помічає, що довкола є діти, - вона відразу потребує спілкування з ними. Сангвініки володіють природженою готовністю до дитячого садка. Тому, чим раніше віддати таку дитину в колектив, тим краще буде для всіх.

Спочатку сангвінік з радістю йтиме до дитячого садка. Але від швидко втомлюється від одноманітності, і тільки-но йому стане нудно ходити до дитячого садка, він обов'язково продемонструє своє невдоволення.

Ліплення, малювання, музика, танці, фізкультура, розвивальні ігри підуть малюку на користь. Дитина-сангвінік буде із задоволенням ходити в дитячий садок лише в тому випадку, якщо їй там буде цікаво.

Таким чином, темперамент – передусім те, що дано природою, а природа, як відомо, рідко помиляється. У кожному типі темпераменту є багато позитивного, у кожної дитини є запас якостей і властивостей, що допомагають їй зберегти свою індивідуальність і неповторність, своє власне «Я». Вихователям, які вибирають для себе той чи інший стиль спілкування з дитиною, виробляють особистий підхід до неї, потрібно пам'ятати, що «чисті» типи темпераменту зустрічаються дуже рідко, реальна дитина має змішаний тип темпераменту, що обумовлює нестандартність її поведінки і різні способи реагування. Але в кожної дитини превалює, має найбільший прояв один або два типи темпераменту.

Подобається