Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №96 комбінованого типу Харківської міської ради»

 





Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Портал превентивної освіти
ДИТЯЧИЙ ФОНД «ЗДОРОВ'Я ЧЕРЕЗ ОСВІТУ»
Допоможи дітям теплим словом!
Департамент науки i освiти Харківської обласної державної адміністрації


Формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку

 


                                                       «Необхідно вводити малюка в навколишній
                                                         світ природи так, щоб кожен день
                                                         відкривав в ньому дещо нове для себе, щоб
                                                         він ріс дослідником, щоб кожен його крок
                                                        був подорожжю до витоків чудес природи,
                                                        ушляхетнював серце і загартував волю»
                                                                                                                                        

                                                                                                 В.О.Сухомлинський 
 

  Природа – джерело життєдіяльності людини. Однак протягом тривалого часу відбувається руйнування життєво необхідних основ, що загрожує знищенням не тільки людини, але й всього живого на землі.
    З розвитком цивілізації вплив людей на природу став усе більш і більш могутнім і до кінця двадцятого сторіччя придбав планетарний характер. Природа сама вже не могла залікувати нанесені їй рани. Першими забили тривогу вчені, потім лікарі, журналісти і політики. Слово «екологія» стало модним. На жаль, його стали вживати до місця і не до місця, найчастіше, не розуміючи екологічних проблем. Але ж сформоване на Землі положення учені     визначають  як  екологічну  кризу. І  немає сьогодні більш  актуальної, більш важливої задачи, чим пошук виходу з нього.
      Негативний приріст населення, «екологічні» захворювання – сама гостра і сама актуальна проблема сьогодні на Україні. Ще на першому році нашої незалежності Верховна Рада проголосила Україну зоною екологічного нещастя.
      Де  ж  вихід?  Щоб   вижити   людство  повинно  навчитися  жити  на  Землі по – новому.  Кожній    людині  планети  Земля    необхідно    опанувати  мінімальним  набором  екологічних  знань  і  способів  діяльності,  для  того щоб  його  поводження  було  екологічно  осмисленим.  Рішення  цієї  задачі можливо  за   умови формування  нового  мислення –  екологічного,  виховання екологічної культури особистості.
       Екологічна  культура  визначає  способи  і  форми  взаємин  людей  з навколишнім  середовищем.  За  своєю  сутністю  екологічна  культура  є своєрідним кодексом поводження  , що лежить в основі екологічної діяльності.  Екологічну  культуру  складають  екологічні  знання,  пізнавальні, морально – естетичні почуття і переживання, визначені взаємодією з природою, екологічно доцільне поводження в навколишнім середовищі.
         Новою  тенденцією  у  вихованні  дітей  дошкільного  віку є  включення екологічного  виховання, як складової в систему навчально – виховної роботи дошкільного закладу з  метою  всебічного  розвитку  дитини,   оскільки формування особистості поза світом природи неможливе.
         У  Базовому  компоненті  говориться  про  те, що  компетентність дитини в сфері «природа» - необхідна умова становлення цілісної особистості.
         Мета екологічної освіти – формування  системи  наукових  знань, поглядів,  переконань,  які закладають  основи становлення до навколишнього  природного  середовища.  Зміст   роботи   полягає в розкритті перед дітьми Багатогранної цінності природи
       Педагог повинен стати для вихованців не тільки носієм знань, а й зразком для наслідування. Важливо так організувати діяльність дітей, щоб через самостійні відкриття, розв’язання проблемних завдань, різноманітні дії з об’єктами вони одночасно оволодівали новими знаннями, вміннями та навичками їх самостійного набуття. Останнє тісно пов’язане з практичними перетвореннями об’єктів природи, які набувають характеру експериментування, нескладної пошуково – дослідницької діяльності. Завдяки такому познанню  природи під  керівництвом   педагога здійснюється   досить   глибока   самостійна   діяльність   дітей  з об’єктами та явищами, відбуваються аналіз,  порівняння,  зіставлення.
       Переді мною, як перед педагогом, одною з найактуальніших проблем стала проблема розвитку пізнавальної активності дошкільнят, оскільки активність є неодмінною передумовою формування розумових якостей особистості. Джерелом пізнавальної активності є пізнавальна потреба. Її задовільнення здійснюється як пошук спрямований на виявлення, відкриття невідомого та його засвоєння. Умовою розвитку пізнавальної активності є практичні дослідницькі дії самої дитини з різноманітними предметами.
        Відомий педагог М. Подяков виділяє як вид специфічної діяльності експериментування, що, на його думку, стимулює пізнавальну активність дитини.
         Обґрунтовуючи вищесказане я зрозуміла,що контакт із природним навколишнім середовищем людини починається ще з раннього віку. Саме тоді закладаються початки екологічної культури особистості.  Роботу треба починати з раннього віку привчаючи дітей проводити маленькі досліди в природі.
       Свою роботу будувала на наступних основних принципах:
- на ретельному обумовленні віковими можливостями матеріалі;
-  на  інтеграції  роботи  з  різними   напрямками   виховної   роботи  і  
     видами діяльності дітей (ознайомлення з природою, гри);
- активного включення дітей до дослідницької діяльності;
- використовуючи особистий приклад, що був дуже коштовний у вихованні.
          Свою роботу з екологічного виховання почала з дітьми другої молодшої групи. Перед собою поставила задачу навчити дітей бачити і спостерігати та проводити елементарне експериментування. Поступово залучала дітей до дослідження природи, оскільки ті вміння, які вони розвинуть у собі, будуть переноситися в інші навчальні дисципліни і стануть у пригоді впродовж всього життя. Спочатку проводила такі заняття: «Що росте на городі?», «Порівняння живої та іграшкової рибки», « Таємниця листопаду»,«Зимонька-зима», «Життя рослин весною»,  «Дощ».  (Додаток)
           Поступово спостереження ускладнювались заняттями: «Подорож до Снігової королеви», «Садимо цибулю», «Жила собі калюжа».(Додаток)
           На цих заняттях діти вчились не тільки спостерігати, а й робили прості висновки.
            Діти  росли, а разом з ними росли і їх  потреби в експериментуванні. Організовуючи  експериментальну роботу   дошкільнят, брала до уваги одну з найважливіших  умов її ефективності: нові знання, як результат «відкриттів» кожної дитини, мають ґрунтуватися на знаннях,  раніше нею засвоєних. Лише за цієї умови  задовольняється природна допитливість дитини, її інтерес до навколишнього. З дітьми  середнього    дошкільного віку,  спираючись на Базовий   компонент та програму «Малятко», переді мною постали три основні задачі з екологічного виховання:
1. Формування адекватних екологічних уяв про взаємозв’язок у природі.
2. Розвиток відношення до природи, як до нашого спільного дому.
3. Формування    системи   вмінь   і   навичок    екологічно    цілеспрямованої
     поведінки.
    З дошкільнятами проводились різноманітні спостереження (Додаток), деякі спостереження потім були пов’язані з ізодіяльністю, розвитком мовлення музичним вихованням. На цих заняттях діти мали можливість вимовити свою думку, передати свої почуття від різноманітних подій та спостережень(Додаток).
    За цей час діти навчились проводити елементарні досліди з водою, піском і глиною, повітрям, ґрунтом (Додаток). Вони навчились не тільки спостерігати,  а   й   порівнювати  різні   види і стани  води,  ґрунту,  піску   і глини, робити прості висновки, обґрунтовуючи кожну відповідь. 
    У старшій групі діти вже сприймають відомості про навколишній середовище порівняльно швидко і, сприймаючи їх часто на віру, стихійно включають у власний життєвий досвід. Більшість висловлювань, оцінок дітей ще не є результатом їхніх роздумів, хоч до безпосередньо спостережуваних ними явищ, об’єктів світу природи у них склалося вже певне ставлення на основі виявлення елементарно причинно – наслідкових залежностей.
    Здійснюючи виховання старших дошкільників поставила перед собою завдання:
    - формувати   елементи   наукових   знань   про   основні екологічні  

      фактори в розвитку живої природи (світло,  температуру,  вологу,    

       поживність ґрунту)
       та різноманітні взаємозв’язки і залежності у природі;
     - розвивати вміння класифікувати живу природу на основі  

       безпосереднього  сприймання та аналізу зовнішніх ознак, способів

       взаємодії із середовищем, живленням;

     - стимулювати допитливість та інтерес до пізнання описами її об’єктів та
        явищ (у народній творчості – народні прислів’я, загадки, приказки,
       прикмети, вірші, легенди, повір’я, пісні, авторські твори); (Додаток).
     - активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності  

        в  природі (грі, праці, науково – дослідницькій діяльності, навчанні);
    (Додаток).
      - показати    дошкільнятам   живі   барометри  природи –  пристосування 
    рослин і тварин до змін у світі неживої природи;
     - ознайомити   дітей   з    перлинами    народної   мудрості    про   дбайливе                                                                          ставлення до світу живої та неживої природи.  
  Свою працю по практичному втіленню екологічного виховання дітей дошкільного віку розподілила на місяці, згідно з програмою «Малятко». (Додаток).      
   В цей час проводжу різноманітну пошуково – дослідницьку діяльність. Для того, щоб дитині було легше протягом пошуково - дослідницької діяльності робити певні висновки вся діяльність була поділена на чотири етапи:                             Перший етап – підготовка до пошукової діяльності, яка спрямована                   
                                 на виявлення знань дітей про певні об’єкти та природні 
                                 явища і створення атмосфери зацікавленості.

Другий етап – початок досліду. Він розпочинається з висунення припущення.
Неправильні припущення треба спростувати.

Третій етап – перебіг досліду та подальший обмін думками.
Четвертий етап – заключний, на   якому відбувається обговорення
                                      результатів досліду, робляться певні висновки.
    Після того, як всі припущення дітей визначені і обговорені робиться висновок.
     Для того, щоб дітям було легше проводити пошуково – дослідницьку діяльність перед нею проводились різноманітні екологічні ігри, розв’язувались кросворди, загадки, проводились різноманітні тести (Додаток).
      Наприкінці навчального року в старшій групі, коли діти були готові до навчання у школі, за допомогою спостереження за дітьми під час проведення пошуково – дослідницької діяльності та проведення тесту на встановлення рівня розвитку пізнавальної активності дошкільнят виявила:
65% вихованців – діти з високим рівнем пізнавальної активності, які самостійно виділяють для себе пізнавальне завдання та здійснюють цілеспрямований пошук, встановлюючи причинно – наслідкові зв’язки та відношення.
23% - діти із середнім рівнем пізнавальної активності, які розуміють характер                                           подій, але не вміють встановити їх причини, виділяють одну причину як головну.Ставлять багато запитань замість самостійного пошуку.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   
2% - діти з низьким рівнем пізнавальної активності, які обмежуються
переліком   подій   без   встановлення   залежності одного від одного  чи  зв’язку   між   ними. Вагаються у визначенні  причин  та  подій. 
    Виходячи з аналізу проведеної пошуково – дослідницької діяльності прийшла до висновку, що виховання екологічної культури у дошкільників здійснюється успішно, якщо створити такі педагогічні умови:
 1. Давати дітям систематичні екологічні знання; навчити дитину любити
     життя, природу, людей, себе, активно пізнавати світ у який прийшов.
2. Формувати   в   дітей    систему    екологічних    знань    про    предмети  і
      явища  в живій та неживій природі,   вивчати самі предмети і явища в
      природі, зв’язку і відносини, що існують між ними                                  
3. Розвивати моральні почуття, формувати моральну свідомість і опанувати  
        навичками і звичками морального поводження у природі.
4. Давати    екологічні    знання    в  умовах комплексного використання  
     різних видів діяльності дошкільників у природі.
     Протягом проведення роботи були розроблені консультації для вихователів на теми: «Методичні поради стосовно організації пошуково – дослідницької роботи в дошкільному закладі», «Організація освітнього процесу з пошуково – дослідницької роботи в дошкільному закладі»,         «Значення пошуково – дослідницької роботи в розвитку пізнавальних здібностей дітей». Розроблені рекомендації вихователям щодо тактики взаємодії з дітьми під час дитячого експериментування.(Додаток)  
     Наприкінці хотілося б зазначити, що досліди – це важливий шлях пізнання. Цінність їх полягає в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога. Досліджуючи те чи інше явище, дитина отримує знання в певній послідовності. Дослідництво має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися в характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.


2. Проблема становлення дитячої особистості

   З переосмисленням пріоритетів, цілей і завдань навчання та виховання дітей дошкільного віку актуальною стає проблема становлення дитячої особистості, виявлення та розвиток її здібностей, набуття досвіду пізнання. Такий підхід висвітлений у державних документах, розроблених в Україні. Зокрема, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст.. визначає головну мету діяльності дошкільних закладів, яка полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя. У законі «Про дошкільну освіту» і Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні визнається пріоритетна роль дошкільної освіти у формуванні особистості дитини, розвитку її творчих здібностей.

Наукові дослідження, що розглядають теоретико – методологічні аспекти проблеми формування пізнання людини (філософи: Аристотель, Г.Гегель, І.Кант та інші; психологи: Д.Богоявленська, М.Лісіна, В.Юркевич та інші; педагоги: Л.Арістова, Л.Буркова, В.Лозова, М.Матюшкін та інші) охарактеризовують  «формування» як процес і результат цілеспрямованих та стихійних впливів соціальної дійсності на особистість з урахуванням індивідуальних, особистісних можливостей, неповторності. Поряд з цим аналіз психолого – педагогічної літератури з проблемами формування пізнавальної діяльності дитини дозволяє зазначити, що незалежно від того, як розуміється сутність понять «пізнання», «пізнавальна активність», «пошуково – дослідна діяльність», Л.Артемова, Д.Богоявленська, М.Матюшкін, М.Поддьяков, О.Проскура, К.Щербакова, Г.Щукіна та інші, підкреслюють їх виняткову важливість у розвитку особистості.

Я.Каменський, К.Ушинський, Д.Локк визначали пізнавально – пошукову діяльність як природне прагнення дітей до пізнання.

Пізнання дітьми природи відбувається під час активної діяльності, коли вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об’єктів, збереження та створення умов для їх нормального співіснування.

Сучасні дослідники вивчали особливості пошуково – дослідної діяльності і способи її активізації у дитини (Маркова А., Лозова В., Щукіна Г. та інші).

Становлення пізнавальної діяльності означає придбання нею нових якостей. Якісна характеристика такого становлення – виникнення та формування пізнавальної активності, що характеризується перед усім пізнавальною потребою.

На шляху пізнавального розвитку дитина оволодіває пізнавальною діяльністю, тобто цілями, засобами і способами пізнання. Пізнавальна активність виступає як пізнавальна діяльність, якщо вона цілеспрямована, довільна, опосередкована. Іншими словами, пізнавальна діяльність – це прояв пізнавальної активності.

Основна мета екологічної освіти в дошкільному дитинстві – формування мотиваційних основ екологічної свідомості, одним із засобів якого є досліди. При цьому ставляться такі завдання:

1. Збуджувати у дітей емоційний пізнавальний відгук на різноманітні явища та об’єкти природи, дивувати дитину (здивування концентрує увагу на об’єкті дослідження, збуджує інтерес, спрямовує пізнання).

2. Учити сприймати об’єкти та явища природи без поспіху, розглядати їх усебічно та вдумливо.

3. Навчати дітей спочатку з допомогою дорослого, а потім і самостійно, встановлювати зв’язки й залежності в природі.

4. Розвивати потяг до пошуків самостійних шляхів пізнання.

5. Спонукати до міркувань, побудови самостійних гіпотез, виведення висновків на основі здобутих результатів.

Любов дитини до природи формується через самоусвідомлення. Становлення категорії «Я» відбувається через усвідомлення дитиною значущості природи для неї як матеріального і духовного елементу Всесвіту. Але цей процес не спонтанний. Значною мірою він залежить від умілого керівництва з боку дорослого. При вдумливому, без поспіху сприйнятті природи, забарвленому позитивними емоціями, вона стає перед дитиною як частина її самої; тобто відбувається ототожнення й гармонійне єднання з природним довкіллям. Порушення гармонії в природі сприймається як негативний вплив на «Я».

Важлива передумова для становлення такого природо відповідного «Я», за визначенням швейцарського психолога Жана Піар же, - егоцентризм пізнавальної діяльності, коли дитина чітко диференціює своє «Я» і навколишній світ. Природу та її явища дитина розглядає  як своїх захисників і помічників. І таке розуміння треба закріплювати в свідомості малюка, щоб він знав: будь – яка форма практичної взаємодії зі світом природи створює можливості для життя, що природа це, власне, доповнення «Я» людини, а  будь – які негаразди в ній призводять до розладу «Я».

Звичайно, все це має  підкріплюватися знаннями, які б переконували дитину в значущості природи, розкривали багатогранну систему її цінностей. Сприяти реалізації цього завдання може метод нескладного експериментування в природі.

Над проблемами застосування цього методу в роботі з дошкільнятами в Україні працювали: Надія Яришева, Зоя Плохій, Неллі Лисенко, Ганна Бєлєнька, Наталя Кот, Світлана Єлманова та ін.. Вони розробили структуру, умови та зміст дослідної діяльності з дошкільнятами.

У світлі сказаного особливо актуальною є тема: «Пошуково-дослідницька діяльність у процесі екологічного  виховання  як фактор формування пізнавальної активності. старших дошкільників».

 

 

 

 3. Пізнавальна активність як психолого-педагогічна проблема

 

Аналіз філософської (Арістотель, Ф. Бекон, Г. Гегель, І. Кант) та психолого-педагогічної (Дж. Брунер, П. Гальперін, Д. Годовікова,  М. Матюшкін) літератури свідчить, що розвиток пізнавальної активності є важливою  стороною діяльності людини, здійснюваної протягом всього її життя. Педагогічна діяльність щодня доводить, що процес навчання проходить ефективніше, якщо дитина виявляє пізнавальну діяльність.

Загальновідомо, що людині властиве прагнення до пізнання у різних видах діяльності та галузях знання. Це прагнення виявляється в дитині з перших днів її життя. Воно розвивається в начальному процесі при його регулюванні з боку педагога й організації навчальної діяльності дошкільника так, щоб у неї утягували різні сторони його психічної діяльності, подібно іншим сферам його життя, наприклад, у бесідах, іграх, заняттях у родині.

У філософському словнику "пізнання" - це завжди пошук та відкриття нового, пошуки раніше невідомих підходів та рішень, активне досягнення істини, активна діяльність суб'єкта в будь - якій її формі.

З цим поняттям тісно пов'язані поняття "пізнавальна активність" та "пізнавальна діяльність".

Проблема формування і розвитку пізнавальної діяльності та пізнавальної активності є предметом дослідження значної кількості науковців.

Особистісні сторони пізнання виявляються через пізнавальну активність. Її визначають як "стан готовності до пізнавальної діяльності, яке передує діяльності і породжує її".  Становлення пізнавальної активності, так само як засобів пізнання, опосередковане спілкуванням дошкільника з оточуючими людьми - з дорослими, однолітками.

Основою розвитку пізнавальної активності служить цілісний акт пізнавальної діяльності. Відповідно до теорії Д. Ельконіна розвиток пізнавальної активності здійснюється шляхом нагромадження позитивного пізнавального досвіду.

  Т. Шамова розглядає пізнавальну активність як якість діяльності особистості, що виявляється у відношенні дитини до змісту і процесу діяльності, у прагненні її до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності за оптимальний час, у мобілізації морально - вольових зусиль на досягнення пізнавальних цілей.

   Пізнавальна активність визначає інтерес дошкільників до одержання нових знань, умінь і навичок, внутрішню цілеспрямованість і постійну потребу використовувати різні способи дії до наповнення знань, збільшення знань, розширення кругозору.

Спираючись на визначення сутності пізнавальної активності В. Лозової, під пізнавальною активністю будемо розуміти рису особистості, яка виявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності

Сучасні дослідження надають змогу стверджувати про могутній потенціал у формуванні пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку природного оточення, як цілісного живого організму.

Навколишня природа дає можливість для активної пізнавальної багатобічної взаємодії дітей з навколишнім середовищем.

Сформована пізнавальна активність дітей засобами природи впливає на їх загальну та екологічну культуру, розвиває природоохоронну функцію.

У дослідженнях П.Груздева, Ш.Ганеліна, Р.Ламберга пізнавально - пошукова діяльність розуміється як характеристика активності дошкільника - її інтенсивність і напруженість. Аналіз цієї проблеми дозволив визначити, що самостійність є вищим рівнем активності. З.Плохій вказує на те, що об'єкти та явища природи завдяки своїй виразності й динаміці привертають увагу дітей й викликають зацікавленість, що сприяє позитивному емоційному ставленню до них й бажання пізнати щось нове.

Під час організованого пізнання діти одержують елементарні знання про природу:

-       орієнтування у найближчому природному середовищі;

-       усвідомлення життєво необхідних потреб живих істот в умовах існування;

-       ознайомлення з елементарними відомостями про взаємозв'язки живої природи, значення її в житті людини;

-       засвоєння дітьми системи знань про природу, про існуючі в ній зв'язки і залежності, на усвідомлені впливу діяльності людини.

Пізнання дошкільниками навколишнього середовища позитивно впливає на їх емоційно - естетичне сприймання природи, розвиток інтелектуальних гуманістично-спрямованих почуттів у ставленні до природи.

У зв'язку  цим згадаємо слова В.О.Сухомлинського, який наголошував на необхідності вводити малюка в навколишній світ природи так, щоб кожний день відкривав в ньому для себе щось нове, щоб він ріс дослідником, щоб кожен крок його був мандрівкою до живих джерел природи, облагороджував серце і загартував волю.

Пізнання дітьми природи відбувається під час активної діяльності, коли вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об'єктів, збереження та створення умов для їх нормального співіснування.

Проблема пізнавальної діяльності вивчається у різноманітних аспектах: біологічному, психологічному, педагогічному, соціологічному і т.д. Так, біологи розглядають пристосування організму до навколишнього середовища, реакцію на зовнішні роздратування, що є формою прояву діяльності. Біологічна діяльність властива і людині як спадкова властивість, що забезпечує пристосування до середовища. Однак, якщо тварина, взаємодіючи із середовищем, тільки користується зовнішньою природою і робить у ній зміни просто в силу своєї присутності, "то людина, як виробник засобу праці, пристосовує природу до своїх потреб, змушує її служити своїм цілям, панує над нею".

У підходах до трактування змісту поняття "пізнавальна діяльність" можна виділити кілька напрямків. Ряд вчених розглядають пізнавальну діяльність як природне прагнення дошкільників до пізнання. Загальним для всіх досліджень є наявність в процесі формування пізнавально-пошукової діяльності декількох факторів. У їхньому числі - внутрішній фактор, тобто суб'єктивна характеристика пізнавальної дії. Носієм пізнавальної діяльності виступає цілісний суб'єкт пізнання - людина.

Деякі вчені (Е.Красновський, Т.Шамова, В.Ясвін) визначають процес пізнавальної діяльності як цілеспрямовану діяльність, орієнтовану на становлення суб'єктивних характеристик в пізнавальній роботі. Поняття "розвиток" загально визнано в педагогіці і психології. Д.Б.Ельконін визначає, що розвиток характеризується, насамперед, якісними змінами психічних функцій, виникненням у ній визначених новоутворень. Розвиток відбувається під час якісних перетворень різних системних процесів, що приводить до виникнення окремих структур, коли одні з них відстають, інші забігають уперед.

Опанування засобів і способів пізнавальної діяльності дозволяє дитині творчо використовувати їх для вирішення проблем, що виникають як в процесі стихійної, так і організованої пізнавальній діяльності. Ця здатність актуалізується тим частіше і ефективніше, чим успішніше людина уміє бачити і формулювати проблему, направляти зусилля на її аналіз і пошуки шляхів рішення. Процесуальні і особистісні аспекти пізнавальної діяльності єдині (А.Брушлинський, С.Рубінштейн).

Передумовою виникнення позитивних емоцій у дітей є безпосереднє спілкування їх з об'єктами і явищами природи.

    Визначальним у ставленні дошкільнят до природи, згідно з даними екологічної психопедагогіки (В.Ясвін, С.Дерябо) є когнітивний компонент, тобто готовність і прагнення дитини одержувати, шукати і переробляти інформацію про об'єкти природи. Психологи експериментально дослідили, що рівень сформованості у дітей уявлень про живе, а також рівень розвитку пізнавальної сфери визначають характер взаємодії з природними об'єктами і ставлення до них. Чим вищий рівень знань дітей про природу, тим більше вони виявляють пізнавальний інтерес до неї, орієнтуючись на стан і благополуччя самого об'єкта, а не на оцінювання його дорослими.

Г.Щукіна розуміє пізнавально-пошукову діяльність як якість особистості, що включає прагнення особистості до пізнання, виражає інтелектуальний відгук на процес пізнання. Якістю особистості "пізнавальна активність" стає, на їхню думку, при стійкому прояві прагнення до пізнання. Це структура особистісної якості, де потреби й інтереси позначають змістовну характеристику, а воля представляє форму.

Е.Красновський визначає пізнавально-пошукову діяльність як прояв усіх сторін особистості дошкільника: це й інтерес до нового, прагнення до успіху, радість пізнання, установка до рішення задач, поступове ускладнення яких лежить в основі процесу навчання.

Враховуючи вікові особливості розвитку пізнавальної активності у дошкільному віці визначено низку критеріїв пізнавальної активності старших дошкільників:

-       інтерес;

-       ініціатива;

-       самостійність;

-       оригінальність;

-       пізнавальна орієнтація.

Враховуючи дані наукових досліджень Л.Виготського, П.Гальперіна,

 

Д.Годовікової, Л.Прокалієнко, М.Матюшкіна в залежності від характеру пізнавальної діяльності суб'єкта визначають такі рівні активності:

- Репродуктивний - діти характеризуються тим. що мають нестійкий інтерес до пізнання, який можливо підтримувати тільки використовуючи яскравий пізнавальний матеріал; прагнуть зрозуміти, запам'ятати, відтворити свої знання в ситуації дії за зразком у схожих, однотипних завдань; можуть визначити окремі зв'язки між предметами і явищами. Дошкільники здатні добирати матеріал для своєї діяльності, однак потребують постійного стимулювання діяльності з боку педагога,  заохочення дій, спрямування, роботи у певному напрямі та темпі.

- Конструктивний - діти характеризуються досить стійким прагненням до пізнавальної діяльності у індивідуальній і колективній формах. Вони мають добре розвинену пізнавальну сферу, виявляють самостійність за умови виконання завдань різного типу, добре орієнтуються у вивченому матеріалі та непогано засвоюють новий, що потім проявляється у різних видах діяльності; виявляють переважно позитивні емоції у процесі пізнання, а у випадках невдач - адекватно реагують, намагаючись виправити помилку. У цих дітей можна спостерігати прояви оригінальності у певних видах діяльності, що їм подобаються.

- Творчий - діти характеризуються стійким інтересом і прагненням до творчої пізнавальної діяльності. Вони здатні до відповідного аналізу нового матеріалу, встановлення різноманітних зв'язків; творчого застосування знань у практичній діяльності, порушуючи шаблони та звичні зв'язки між предметами і явищами. Пізнавальну діяльність цих дошкільників визначено як пошукову, якій притаманні відповідні пізнавальні емоції (здивованість, захопленість, радість та інші). Дітям властивий прояв високого рівня самостійності, наполегливості, відшукування оригінальних ідей.

 Пізнавально-пошукова діяльність представляє ідеальний варіант, коли її становлення відбувається поступово, рівномірно, відповідно до логіки пізнання предметів навколишнього світу і логікою самовизначення особистості в навколишнім середовищі.

Аналіз наукових досліджень А.Буркової, Д.Годовікової, С.Ладивір, М.Лісіної, Б.Мухацької, К.Щербакової дозволяє зробити висновок про необхідність розвитку пізнавальної діяльності у дітей дошкільного віку.       

  Фундаментальні дослідження в області навчання дошкільників розкривають процес становлення пізнавальної діяльності дитини в дошкільному віці і формування узагальнених способів навчальної діяльності, прийомів логічного мислення.

Отже, аналіз філософських, психологічних та педагогічних аспектів досліджувальної проблеми дозволив встановити, що пізнавальна активність дитини дошкільного віку формується і розвивається на базі пізнавальної потреби у різних видах діяльності, забезпечує формування, цілісного уявлення про оточуючий світ і характеризується наявною пізнавальною орієнтацією дитини, ініціативою, інтересом, самостійністю та оригінальністю ідей дошкільника.

З аналізу наукової літератури встановлено, що пізнавальна активність розвивається більш плідно за умови спеціально організованого педагогічного процесу.      

     

 

 

 

 

 

 

 


           4.  Шляхи і методи формування пізнавальної активності у старших дошкільників.

 

Пошук ефективних шляхів підвищення якості засвоєння навчального матеріалу характерний й для педагогічної практики.

Підвищення результативності навчання старших дошкільників не знімає проблеми такої соціально значущої якості, як пізнавальна діяльність. ї становлення в дошкільному віці позитивно впливає на розвиток особистості. У силу цього необхідна цілеспрямована педагогічна діяльність з формування пізнавальної активності.

Дані наукової літератури (С.Гончаренко, В.Євдокимов, В.Монахов, І.Прокопенко, Г.Селевко) та педагогічної практики показують, що для створення справді творчого середовища необхідно дотримуватись відповідної методики роботи вихователя з дошкільниками. Названа методика представляється як модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для дитини і педагога. В.Суржанською було створено модель розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань. Основними елементами зазначеної моделі є такі:

- Педагогічне середовище формування пізнавальної активності - єдиний простір, у якому відбувається процес становлення пізнавальної активності дошкільника, здійснюються єдині підходи у застосуванні засобів, спільна діяльність дітей, вихователів та батьків, єдині оцінювальні погляди та дії для усіх учасників педагогічного процесу. Це атмосфера, де панує гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога, стимулювання творчої ініціативи. У ньому діють усі елементи, що розкриваються нижче.

- Мета, хід та результат розвитку пізнавальної активності дітей. Провідною метою є формування пізнавальної активності дошкільників. Ходом є взаємодія дорослого та дитини у процесі вирішення творчих завдань, розумна допомога та підтримка дошкільників. Результат - сформований рівень пізнавальної активності.

- Організація дитячого пізнання. Передбачає створення позитивного психологічного клімату, забезпечення відповідного матеріального, предметно - ігрового, розвивального середовища, а також враховується потреба дітей у спілкуванні з дорослими та однолітками; необхідність дотримання санітарно - гігієнічних, естетичних та педагогічних умов.

- Засоби пізнання. Широкий діапазон пізнавально-розвивальних засобів (предмети, посібники, символічні засоби, іграшки, технічні засоби навчання та інші); мікросередовище, створене педагогом з метою формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку;спеціально розроблені творчі завдання, що спрямовані на формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.

- Дорослі (вихователі та батьки) як безпосередні учасники педагогічного процесу. Їх діяльність проявляється як педагогічна допомога дитині в позитивному зростанні її пізнавальної активності, спрямовані на стимулювання її проявів у  притаманних дошкільникам видах діяльності.

- Діти є повноправними учасниками педагогічного процесу. Їх діяльність передбачає самостійне вирішення творчих завдань, прояв та позитивне зростання пізнавальної активності, позитивних пізнавальних емоцій, оригінальності. Взаємодія дітей і дорослих відбувається у процесі вирішення творчих завдань на трьох умовно визначених етапах (перший етап - вирішення творчих завдань в умовах індивідуальної взаємодії дитини з дорослим; другий етап - вирішення творчих завдань в умовах колективної взаємодії дорослого, дитини з групою однолітків; третій етап - широке впровадження творчого пошуку та реалізації творчих задумів).

- Здійснення педагогічної рефлексії та оцінки рівня пізнавальної активності дітей, яке відбувається за визначеними критеріями.

- Створення перспективи для переходу дітей на якісно новий рівень розвитку пізнавальної активності (це дає змогу прогнозувати діяльність дорослих та дітей у відповідності з набуттям досягнень у пізнавальній діяльності).

 Керуючи пізнанням дітьми природи і виробленням у них різних навичок і вмінь, вихователь застосовує різноманітні методи і прийоми. перевагу слід віддавати тим методам і прийомам, які забезпечують безпосереднє сприйняття дітьми природи і активне оволодівання навичками.  

Н.Яришева відзначає, що вибір методу залежить від:

1. Особливостей пізнавальної діяльності дошкільників. Наочно - образне мислення є основним у цьому віці. Дитина вперше знайомиться з багатьма об'єктами природи, через це в роботі з дошкільниками слід віддавати перевагу методам, що забезпечують безпосередній контакт з реальними об'єктами природи: спостереженню, праці в природі, нескладним дослідам, іграм з природними матеріалами.

2. Конкретних завдань навчально-виховної роботи, етапу засвоєння знань дітьми. У засвоєнні знань дітьми найчастіше виділяють три етапи:

 1) первинне ознайомлення (наочні, практичні методи);

 2)закріплення (наочні, практичні, словесні методи);

 3) систематизація, узагальнення (методи моделей, бесід, дидактичних ігор).

3. Конкретних умов роботи дитячого садка. У багатьох міських дитячих садках, де на відміни від сільських немає змоги ознайомити дітей із сільськими тваринами за допомогою методу спостереження, використовується демонстрування картин, діафільму тощо.

 Усі методи, що використовуються в ознайомленні дошкільників з природою, взаємопов'язані між собою. Адже вирішення дидактичних завдань вимагає, щоб первинні знання, які одержують діти за допомогою спостережень, уточнювалися, конкретизувалися в процесі сприймання картин, діапозитива тощо.

Досить часто методи використовують у поєднанні. Наприклад, спостереження з розповіддю вихователя, грою, експеримент з працею.

У ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи - наочні: спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, використання моделей; практичні: нескладні досліди, праця в природі, ігри; словесні: розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує різні прийоми, які спрямовують дітей на виконання певного дидактичного завдання: показ, запитання, пояснення тощо. Використання прийомів забезпечує активізацію пізнавальної діяльності дітей і в результаті цього більш глибоке засвоєння навчального матеріалу.

Проблемі спостережень, розвитку спостережливості приділялося багато уваги в дослідженнях різних педагогів. У педагогічній літературі спостереження розглядається як:

1. Важливий психічний процес (Г.Люблинська, С.Рубінштейн);

 2. Вид пізнавальної навчальної діяльності (Б.Ананьєв);

  3. Метод навчання (М.Скаткін, Л.Занков, І.Лернер та ін.).

Ця різноманітність підходів свідчить про єдність розуміння спостереження як активної форми пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження фактів, початкових уявлень про об'єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

Деякі автори (Л.Занков, П.Рудик, А.Смирнов) розглядають спостереження як планомірне, більш або менш довготривале сприймання, що дає змогу простежити те чи інше явище, ті чи інші зміни, які відбуваються в об'єктах сприймання.

У роботах Б.Ананьєва, а також у дослідженнях, що розвивали висунуті ним положення (Г.Матвєєва, П.Саморукова), спостереження визначаються як складна психологічна діяльність, в якій сприймання, мислення і мова об'єднуються в єдиний цілісний акт розумової роботи. У цьому визначенні підкреслено, що спостереження передбачає не тільки безпосереднє сприймання фактів, але й їх осмислення, інтерпретацію.

Спостереження тісно пов'язане із словом. За допомогою слова повідомляється мета спостереження, вихователь керує розгляданням об'єктів природи, і досить часто у слові фіксується результат спостереження (бесіди, розповіді про те, що діти бачили).

Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю ілюстративного матеріалу для дошкільників і характером їх образного мислення.

Розглядання картин, ілюстрацій допомагає вирішувати різноманітні завдання, в першу чергу уточнювати, закріплювати знання про природні об'єкти, збагачувати їх. Спостереження в природі, наприклад за комахами, не завжди дають змогу розглянути деталі в зв'язку з невеликими розмірами та полохливістю деяких представників. Сприймання статичного зображення на картині, таблиці створює умови для уточнення дитячих вражень.

Ілюстративний матеріал, що зображує природні об'єкти, має викликати у дітей чуттєві образи, близькі до сприймання дійсності, тобто вони повинні бути виконані реалістично. Тварини і рослини мають бути показані у природних умовах існування. Цим вимогам відповідають картини відомих анімалістів О.Комарова, В.Ватагіна.

Проведеними дослідженнями (М.Шахмаєв, В.Сич та ін.) доведено,що демонстрування кінофільмів, діафільмів та інших технічних засобів навчання є одним з джерел інформації, яке наділене великою силоюемоційного впливу, здатне викликати співпереживання, співучасть, збагачувати відночас знаннями, здійснюючи великий вплив на пізнавальну активність.

        Дослідження останніх років (С.Ніколаєва,  І.Хайдурова та ін.) довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкільників відповідає такий систематизований зміст занять, у центрі якого глобальна закономірність тієї чи іншої галузі дійсності, що має яскраво виражені  зовнішні прояви. Дитина в процесі предметно - чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в тій чи іншій галузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.  

К.Ушинський радив зробити серйозне навчання цікавим, вважаючи це одним з найважливіших завдань навчання. Під час ознайомлення дітей з природою досить часто використовуються різні види ігор. Гра - основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлень про об'єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. Психолог Л.Венгер вказував, що те, що пропущено через гру, діти засвоюють не так, як те, про що вони тільки чули від дорослих або спостерігали самі.

Надзвичайно важлива роль ігор у закріпленні, систематизації і узагальнені знань про природу. У дослідженнях (О.Янківської) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідної підготовки дітей і в певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності навчання дітей у дитячому садку.

Першорядне значення мають методи, які забезпечують наочне сприймання, що зумовлене характером пізнавальної діяльності дітей, а саме тим, що основною формою мислення дошкільників є наочно - образне. Однак слід завжди пам'ятати про те, що в процесі пізнання чуттєве і раціональне взаємодіють. Звідси - важливе значення використання словесних методів, пошуки оптимальної взаємодії їх з наочними методами.

Ф.Фребель, високо оцінюючи значення розповіді вихователя, зазначав, що хороший розповідач - неоцінений скарб. Добре тім дітям, які його мають. Вітчизняні педагоги К.Ушинський, В.Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідача - неодмінне професійне вміння вихователя.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про природу;в ній повинні в доступній формі розкриватися зв'язки і залежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Твори дитячої природознавчої літератури сприяють розширенню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Через твори художньої літератури дошкільники не тільки ознайомлюються з фактами життя природи, але й із зв'язками, залежностями в природі.

       Праця в природі розглядається С.Русовою як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв’язки між ними. У процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком.

Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами, враження від діяльності спонукають до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу, порівнянь.

У процесі праці створюються сприятливі умови для сенсорного розвитку дітей. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів.

Динамічність розвитку рослин за сприятливих умов ( достатня кількість тепла, вологи, світла) дає багато нових вражень, що позитивно позначаються на розвитку пізнавальних інтересів і спостережливості.

Своєрідність праці в природі полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної праці, доступний дітям дошкільного віку. Кінцева мета - виростити овочі, ягоди, квіти - і результати праці конкретні і зрозумілі дітям.

Дослідження Є.Клочкової свідчать про те, що сприймання поетичних образів природи буде значно глибшим, якщо у дітей сформовані конкретні уявлення про найвиразніші картини природи в різні пори року, життя рослин, тварин. Тому природознавчу книгу найчастіше рекомендується читати після спостережень. При цьому художні твори допомагають підсумувати побачене, доповнити, поглибити спостереження, спрямувати увагу дітей на дальше сприйняття природних явищ.

Загадки, прислів’я, в яких сконцентровані характерні ознаки рослин, тварин, широко використовуються переносні значення слів, метафори, алегорії як засоби образного відображення, швидше сприймаються дітьми, якщо вони пов'язані з безпосереднім сприйманням об'єктів природи.

Цінне також використання прислів'їв, в яких на думку К.Ушинського. відобразився народний погляд на природу, з якого діти повинні черпати народну мудрість, привчатися до спостережливості

Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об'єкт з метою вивчення цього об'єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з дошкільниками надавали великого значення Є.Водовозова, Є.Тихєєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, мислити, робити самостійні висновки. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючу силу, знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.

В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об'єкти природи, які наочно виражені, зв'язки між якими доступні осмисленню дітьми. Це встановлення зв'язків між станом води і температурою повітря, встановлення захисних властивостей снігу, залежності росту рослин від зміни тепла, світла, добрив, вологи тощо.

Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть.

У концепції дошкільного виховання наголошується на широкому впровадженні методів виховання і навчання, що забезпечують всебічний розвиток дітей та індивідуальний підхід до них.

На підставі проведеного аналізу наукової літератури можемо констатувати, що рівень формування пізнавальної активності у старших дошкільників залежить від того, які шляхи і методи використовуються педагогом. Один і той самий зміст навчального матеріалу, використаний із застосуванням різних методів, дає різну наповненість етапу знання, різні заняття дітей, тобто різний реальний результат. Пізнавальна цінність заняття визначається не лише змістом навчального матеріалу, а й діяльністю дітей. Інструментом стимулювання діяльності є методи навчання.

     Одним з провідних засобів формування пізнавальної активності дошкільників є пошуково-дослідницька діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


5. Пошуково-дослідницька діяльність у процесі екологічного виховання як формування пізнавальної активності старших дошкільників.

На використання природи, як важливого фактору виховання дошкільників вказували ще класики західноєвропейської прогресивної педагогіки, які вважали природу важливим фактором виховання дошкільників.

Великий внесок у розробку питання про роль природи у вихованні дітей зробив видатний чеський педагог Я.А. Коменський. Людина, на його думку, частина природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я.А. Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. В усьому потрібно наслідувати природу, послідовно розвиваючи сили дитини.

Я.А. Коменський вважав, що вже з раннього віку слід давати дітям потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для розумового розвитку дітей, як і знання мови, математики тощо. У творі "Материнська школа" він зробив спробу визначити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, сніг, знати дерева, квіти, трави, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Це було першою спробою в педагогіці окреслити коло знань про природу для дошкільників. Під час навчання Я.А. Коменський рекомендував використовувати різні аналізатори, щоб слух поєднувався з зором і слово з діяльністю руки.

Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислитилем Ж.Ж. Руссо. Важливого значення надавав Ж.Ж.Руссо здійсненню розумового виховання під час ознайомлення з природою. Особливо таких розумових якостей, як допитливість і увага.

Важливого значення під час ознайомлення дітей з природою Ж.Ж.Руссо надавав іграм з природними матеріалами. Дитина, вказував він, хоче до всього доторкнутися, взяти все в руки. Не слід перешкоджати цієї допитливості, оскільки вона дає дитині перші найпотрібніші знання. Саме таким шляхом вона навчається відгадувати тепло і холод, твердість і м'якість, легкість і важкість тіл, судити про їхні розміри і всі доступні відчуттю властивості за допомогою зору, дотику, через оцінку зором того відчуття, яке вона одержала за допомогою пальців.

У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й.Г.Песталоцці знайшла втілення ідея розвитку здібностей людини відповідно до законів природи. Він наголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі якого будується вся наступна робота над розвитком понять.

Тому, на думку Й.Г. Песталоцці, дитину з ранніх етапів розвитку слід ввести у всю багатоманітність навколишньої природи. Єдиний, справжній фундамент людського пізнання - сприймання природи. Весь запас знань, яких набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметом буде тим глибшим, чим більша кількість відчуттів візьме участь у його обстеженні.

Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький педагог Ф.Фребель. Він вважав природу невичерпним джерелом для здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу формують дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для внутрішнього морального вдосконалення.

Виключно важливого значення надав Ф.Фребель розвитку пізнання дітей, рекомендуючи проводити екскурсії у мальовничі околиці різних осель. Враження від спілкування з природою повинні відбиватися в іграх. Він розробив систему рухливих ігор, побудованих на наслідуванні явища природи, тварин. Всі ці ігри супроводжувалися пісеньками.

У педагогічній спадщині М.Монтессорі, її праці "Метод наукової педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини" важливе місце відводилися природі як засобу розумового, морального розвитку. Природа, особливо в дитячому віці, підкреслювала М.Монтессорі, потрібна для розвитку розуму і тіла, для формування людини, оскільки вона належить природі. Найкращий спосіб зміцнити дитину - організувати її спілкування з природою. Для психічного життя дитини потрібно збагачувати її враженнями від природи. Основними засобами для досягнення цього є організація праці на землі, вирощування рослин і тварин, спостереження за природою.

Багато цікавих думок про роль природи у вихованні дітей, знаходимо також у працях російських та українських діячив освіти педагогів.

У російській педагогіці питання про роль природи у вихованні дітей уперше розкрито  у працях В.Ф.Одоєвського "Наука до науки", "Розмови з дітьми". В.Ф. Одоєвський відзначав важливе значення природи для розвитку у дітей спостережливості, вміння бачити у стосунках з предметами зміни. Він радив вихователям привчати дитину не тільки дивитися на навколишні предмети, але й бачити відмінність їх одне від одного. Для того, щоб спонукати дітей до спостережень, В.Ф. Одоєвський рекомендував використовуват запитання, надалі з дітьми потрібно проводити бесіди, для уточнення різних спостережень.

О.І. Герцен у своєму творі "Листи про вивчення природи" винятково важливого значення  надавав природі,  як засобу розумового розвитку дитини. Високо оцінював вплив природи на формування дитини М.О.Добролюбов. У статті "Про значення авторитету у вихованні" він відзначав, що діти дуже охоче тягнуться до природи. З радістю вивчають усе дійсне, а не вигадане, їх захоплюють всі живі явища. У поглядах М.О.Добролюбова проводиться думка про вплив природи на розвиток доказовості у судженнях дітей. На його думку природничі науки привчають дітей не задовольнятися простими імовірностями, а примушують в усьому шукати достатні і переконливі причини. Під час вивчення природи потрібно більше користуватися наочністю, вивчати її безпосередньо. Що може бути краще для дітей, - зазначав М.О. Добролюбов, як не вивчення природничих наук не за допомогою книжок, а практично, наочно, на відкритому повітрі, з живими спостереженнями і дослідами.

Великий внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованні і навчанні дітей зробив К.Д. Ушинський. Високо оцінюючи  навколишню природу як фактор розумового розвитку дітей, К.Д.Ушинський в окремих своїх творах розкрив методи, користуючись якими педагог ознайомлює дітей з природою. Серед наочних методів важливу роль видводив спростереженням. Предмети природничих наук, зазначав він, вже наполовину знайомі дитині, якщо тільки вона на них подивилася. Примусьте її подивитися уважніше, введіть її запитаннями в істотні подробиці предмета,  і вам залишиться сказати кілька слів, висловити думку, що вже ворушиться в голові дитини, і ви дасте міцну основу його знанням про предмет і піднесете мислення вихованця на один щабель вище. Видатний педагог вважав, що саме спостереженя збуджують самостійну думку дитини, розвивають допитливість.

Уперше в російській педагогіці Є.М.Водовозова визначила коло предметів і явищ природи, з якими слід ознайомлювати дітей, а також диференціювала їх для дітей різного віку. Основним шляхом пізнання дітьми природи і розвитку на цій основі розумових здібностей вона вважала спостереження. Розвиток спостережливості пов'язувався нею з розвитком допитливості, інтересу до того, що нас оточує, удосконаленням органів чуттів. Для розвитку спостережливості рекомендувала спиратись на активність дитини, показувати предмети з усіх сторін, проводити з дітьми досліди, які б показали властивості явищ у природі, підводили їх до встановлення зв'язків. Спостереження на прогулянках, екскурсіях, на її думку, повинні супроводжуватися розповіддю дорослого, щоб дитина усвідомлювала явища, які вона спостерігає.

Погляди на природу як важливий засіб виховання дітей дошкільного віку були втілені у практику роботи перших дітячих садків А.С. Симонович. Вона вважала, що у дошкільному віці діти повинні мати уявлення про сонце, місяць, небо, хмари, дощ, сніг, лід, грозу, річку, поле, ліс, луки, каміння, квіти, дерева, птахів, комах, молюсків. 

На заняттях із старшими дітьми проводилися цікаві фізичні досліди, екскурсії до річки, у парк, під час яких діти спостерігали природу, зміни в ній. Пргогулянки і екскурсії супроводжувалися бесідами, збором різних предметів  і рослин,  камінців тощо. На наступних заняттях дітям читали і розповідали про життя природи з метою поглиблення знань.

Надзвичайну роль у вихованні і розвитку дошкільників відводила природі і С.Ф.Русова. У роботах "Теорія і практика дошкільного виховання", "Нова школа" вона переконливо доводить, що природознавство можна визнати за першу науку малих дітей. Це джерело найпотрібніших наукових знань, що дисциплінує розум, привчає дитину до пильних спостережень, до послідовних висновків. Природознавство має найкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини. Природознавство найкраще задовольняє цікавість, а факти, явища природи легко запам'ятовуються. "Істина цікавості" - це перший нахил до науки, це головна основа, на якій треба грунтувати все навчання. Знайомство дітей з природними об'єктами має проводитися на живих об'єктах, на справжніх явищах.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є.І.Тихєєва розглядала природу як елемент середовища, без якого не можна виховати здорову, всебічно розвинену людину. Основними шляхами формування у дітей конкретних уявлень про природу, розвитку органів чуттів вона вважала спостереження.  Якщо ви хочете дати дітям уявлення про ліс, радила вона, поведіть туди дітей.  Дайте їм змогу власними очами побачити ліс в усій його красі і різноманітності, почути звуки лісу, відчути його пахощі, задовольнити в обстановці лісу свою потребу в рухах. Важливо під час спостережень влучно використовувати художню літературу для посилення вражень від того, що спостерігається.

Є.І.Тихєєвою було підготовлено план - програму ознайомлення дошкільників з природою. Вона передбачала поступове ускладнення матеріалу від групи до групи, що давала змогу створювати у дітей уявлення про цілісні явища в природі на кожну пору року.Є.І.Тихєєва на основі прогресивних педагогічних поглядів розвинула і вперше практично втілила у життя, в практику суспільного дошкільного виховання ідею використання природи у всебічному розвитку дітей. Вона розробила зміст праці і спостережень, підбір матеріалів для кутків природи.

Важливого значення природі в розвитку дитини надавав і видатний український педагог В.О.Сухомлинський. Для реалізації виховного потенціалу природного оточення він організує школу під голубим небом. Кожну подорож  уприроду В.О.Сухомлинський називав уроком мислення, уроком розвитку розуму. На його думку, найважливіше, щоб  у процесі спілкування з природою дитина нагромадила чуттєві враження. Адже дитина мислить образами, а це означає, що, слухаючи розповідь учителя про подорож краплини води, вона малює у своїй уяві і сріблясті хвилі ранкового туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіщі в її  уявленні ці какртини, тим глибше вона осмислює закономірності природи. Поєднання природної цікавості дітей з дійовим спілкуванням, з джерелами думки активізує розумову діяльність, виховує інтерес і бажання пізнати навколишне середовище, зрозуміти його таємниці.

Цьому питанню також приділяли увагу такі педагоги як З.П.Плохій, В.Маркова, А.С.Макаренко.

Вивчення наукової літератури допомогло зробити висновки, що основними вимогами екологічного виховання є:

1. Уміння прогнозувати віддалені наслідки втручання людини в природні взаємозв'язки.

2. Широкий погляд на багатогранність, різноманітність джерел естетичного сприймання природних цінностей.

3. Вміння співвідносити всі види своєї діяльності з вимогами раціонального природокористування.

4. Турбуватися про покращення навколишнього середовища, не допускати його забруднення і руйнування.

У наш час є багато досліджень з питань екологічного виховання. У дослідженні Є.І.Корзакової влучно вказує на те, що тільки в процесі спілкування з природою можна сформувати уявлення про деякі властивості об'єктів, виконати обстежувальні дії, наприклад, визначення стану грунту тощо.

Особливої уваги заслуговує дослідження П.Саморукової, де вона подає основні напрямки систематизації знань, формування системи знань про сукупність рослин і тварин, які займають певну територію з характерним ландшафтом: узагальнення і класифікація рослин і тварин на групи за зовнішніми ознаками та характером взаємодії з середовищем, формування системи знань про сезонні зміни в природі.

Закономірність формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності і засобів, що їх стимулюють та екологізують, за дослідженнями Н.В.Лисенко викликають необхідність глибшого аналізу найефективніших з - поміж них, які покликані забезпечити оптимальну результативність роботи в цьому напрямі. Таким активним засобом є пошуково-дослідницька діяльність дітей. Це діяльність в якій проявляється власна активність дитини, в результаті якої вона отримує нові свідомості, нові знання, переконання, узагальнення, уміння самостійно робити висновки, самостійно мислити.

Структурними компонентами пошуково-дослідницької діяльності є:

-       спостереження;

-       поетапне фіксування результатів;

-       зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу;

-       висновки.

Пошуково-дослідницька діяльність як чуттєво - практична здійснюється теоретично пізнаними засобами, вміннями та навичками, здобутими практично. Цей вид діяльності вдало поєднує чуттєвість і діяльність, які в повному обсязі відповідають особливостям розумової діяльності дошкільника. У практиці виховання можна визначити зміст діяльності відповідно до обраної мети, неодноразово повторювати, щоб домогтися достовірності результатів. Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або властивість, варіювати їхз, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей, стає доступним  те, що в об'єктивно існуючий природі не піддається спостереженню. У зв'язку з цим пошуково-дослідницька діяльність у сучасних дослідженнях П.Гальперіна, С.Ніколаєвої, Є.Терентьєвої, має такі основні пізнавальні функції, як демонстрація зв'язків, недоступних для органів чуття дитини, проникнення в саму суть явищ природи.

Якщо у практичній діяльності бере участь лише вихователь, а діти спостерігають, то в основу такого варіанта закладений ілюстративний або демонстративний дослід. Однак, у процесі екологічного виховання з погляду Є.Водовозової, Є.Тихєєвої перевагу треба віддати навчальному досліду. В його умовах практично діє кожна дитина: знаходить відповіді та пояснення, домагається очевидних результатів, перевіряє знання і можливості. Незважаючи на складність, цей дослід має високу результативність внаслідок активізації особистості.

У дослідженнях З.Плохій пізнавальну діяльність дітей помітно активізує залучення їх до проведення дослідів. Структуру дослідництва складають:

-       постановка проблеми;

-       пошук шляхів її розв'язання та побудова гіпотез;

-       вирішення завдання за допомогою практичних дій.

Кожний етап потребує мобілізації психічних зусиль особистості, творчого пошуку.

Мислення - процес руху думки від невідомого до відомого. Здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому дослідницька робота можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи.

Сучасними дослідженнями ( Г.Матвєєвої, П.Саморукової) доведено, що досліди сприяють розвиткові спостережливості, мислиннєвої діяльності. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити та проілюструвати своє судження. Дослідницька діяльність допомагає усвідомити причинно-наслідкові зв'язки, які важко виявити під час спостережень.

У дослідницькій роботі пошукове завдання виконується практично, що відповідає наочно - дійовому типу мислення дітей дошкільного віку. У більшості дослідів результат можна отримати відразу. Це також стимулює пізнавальний інтерес дошкільників.

Деякі автори (Л.Занков, А.Смирнов)вважають, що безпосередні спостереження за об'єктом чи явищем природи та серії дослідів будуть педагогічно ціннішими порівняно зі словесною інформацією, яку діти отримали на кількох заняттях у приміщенні.

 Досліди сприяють формуванню у дітей пізнавального інтересу до природи, розвиткові спостережливості, мисленнєвої діяльності, усвідомленню причинно-наслідкових зв'язків.

 Беручи за основу структуру досліду і враховуючи чуттєво - предметну сутність пошуково-дослідницької діяльності, Н.В.Лисенко виділяє такі елементи:

-       вихователь та його діяльність у галузі екологічного виховання;

-       задум і планування діяльності, визначення його мети, засобів, змісту складників до початку і після закінчення дослідження;

-       практична робота вихователя і дітей;

-       інтерпретація результатів цієї діяльності в інші види з дещо зміненим змістом, завданнями і умовами.

Характерною відмінністю пошуково-дослідницької діяльності з погляду Н.В.Лисенко є те, що вона репрезентує активні методи, невід'ємною ознакою яких є зміни предмета пізнання. Правильно спланований і проведений експеримент характеризується активністю дітей внаслідок особливо загостреного інтересу, допитливості.

Беручи до уваги тот факт, що результати завжди цікаві, неповторні, унікальні в кожної дитини зокрема, особливий смисл вихователь вкладає у фіксацію поетапних результатів, підсумок яких дає кінцевий показник.

Основним обов'язковим компонентом пошуково-дослідницької діяльності є так звана гіпотеза, певне припущення, суть якого зводиться до наукового факту, а довести його можна лише внаслідок взаємодії з об'єктом. Оскільки правил виведення закономірностей з окремих фактів, доступних для розуміння у дошкільному віці, є три - часові, послідовні та причинно-наслідкові, то вихователь може висловлювати одне або декілька припущень спільно з дітьми. Тому з допомогою гіпотези здійснюється перевірка знань дітей, можливості їх поглиблення і узагальнення. Адже певні теоретичні припущення діти формулюють емпіричною мовою.

Таким чином, гіпотеза повинна бути сформульована як висловлювання про певні емпіричні факти, події й обов'язково охоплювати або ґрунтуватись на теоретичних припущеннях, мати деякі дані з життя того чи іншого об'єкта природи. Сформульована на основі теоретичного аналізу в бесіді з дітьми, активізації їх життєвого досвіду, вона мусить вміщувати певні знання, що підлягають пошуку або перевірці. Як правило, гіпотеза будується за формулою "якщо - то". Вихователеві не варто обмежуватися лише нею, необхідно спонукати дітей до висловлювань і контргіпотези, тобто протилежного твердження. Це має особливе значення при тлумаченні дітям причинно-наслідкових зв'язків, коли треба довести, що певне явище в природі є причиною появи іншого.

Специфіка способу перевірки гіпотези - також надзвичайно важливий момент у реалізації діяльності дітей. Для того, щоб застерегтися від неправильних засобів і способів, вихователеві необхідно логічно продумати свою діяльність і діяльність дітей, методично її забезпечити. Йому треба визначити послідовність етапів роботи, способи фіксації даних, основні та допоміжні засоби і матеріали, тобто планування роботи повністю підпорядковується єдиній меті - обґрунтованому переходові теоретичних уявлень на рівень узагальнених систематизованих знань. За дослідженнями Є. Водовозової, Є. Тихєєвої особливість системи пошуково-дослідних дій як структурного компонента всієї діяльності полягає в тому, що у дітей формуються здібності розглядати конкретні природні явища. Діти не лише сприймають властивості об'єктів природи, а й виділяють, оцінюють справжні необхідні умови здійснення природних процесів, тобто вони можуть з'ясувати і проаналізувати і зовнішні умови, і внутрішню зумовленість змін, що відбуваються з тілами (явища природи).

При ознайомленні з об'єктами природи і процесами, що відбуваються з ними, перед дітьми постає мета: на основі аналізу умов зовнішнього середовища і характеристики їх властивостей визначити можливі процеси. Під час таких дослідів аналізуються властивості об'єктів природи, їх змінюваність, умови, за яких одні властивості переходять в інші. На основі проведення дослідів вихователь формує уявлення про явища, що відбуваються у природі.

Конкретні пошуково-дослідні дії здійснюються дітьми у формі аналізу досліджувальних процесів. Правильне розв'язання завдань вихователь може розцінювати також як розуміння дітьми причинно-наслідкових зв'язків між об'єктами природи в процесами, які відбуваються за певних умов. Систематична діяльність дітей набуває характеру пошуково-пізнавальної діяльності, спрямованої на планомірний аналіз властивостей об'єктів природи і зовнішніх умов їх існування

Отже, сучасні дослідження (П.Гальперіна, С.Ніколаєвої, К.Фабрі, Є.Терентьєвої) свідчать про те, що досліди - це важливий шлях пізнання. Цінність його полягає в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога. Досліджуючи те чи інше явище, дитина отримує знання у певній логічній послідовності.

Дослідництво має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії. За сучасних умов, коли великого значення надається розвитку пізнавальної активності, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу.Вплив пошуково-дослідницької діяльності на процес формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку буде перевірено у експериментальній частині роботи.             


6. Аналіз програм з екологічного виховання дошкільників

 

Дошкільний вік - найсприятливіший період в житті людини для виховання основ вищих моральних почуттів, зрозуміння елементів складних моральних взаємовідносин, викликаних особистим становленням до навколишнього середовища.

Знання дітей про природу - дидактична основа екологічного виховання. Ефективність екологічного виховання значною мірою залежить від всебічного розвитку особистості, від того, як часто дитина залучається до різних видів діяльності. Основні ступені вікового інтелектуального, соціального розвитку дітей демонструють нам динаміку таких змін у дошкільному віці, які характеризуються збереженням раніше набутих знань, формування на їх основі вмінь і навичок, значно складніші за суттю, обсягами.

Виховання природою є одним з найважливіших завдань сьогодення. Науково - технічний прогрес, що дав людству надзвичайно багато корисного, зумовив і цілий ряд екологічних проблем: забруднення атмосфери, грунтів, вод, рослинного і тваринного світу.

В наш час створенно ряд програм для дитячих садків, в яких визначається рівень знань, умінь, навичок, які повинні формуватися у дітей в процесі ознайомлення з природою. Програми "Малятко", "Дитина", "Первоцвіт" передбачають ознайомлення дошкільників з явищами неживої природи, з рослинним світом, з тваринами; формування навичок догляду за рослинами і тваринами, ознайомлення з доступною їх розумінню працею в природі.

Програма "Малятко" відрізняється від інших меншою деталізацією програмних вимог, відсутністю розподілу змісту за кварталами. У програму включене формування початкових гігієнічних знань, чітко визначені завдання по формуванню у дошкільників уявлень. Використання цієї програми розраховано на вихователів, які добре володіють знаннями про природу рідного краю.

Зміст розділу "Рідна природа" спрямовує вихователів на формування у дітей світоглядних уявлень. Картина світу має розгортатися перед дитиною постіпово в певній системі: від найпростіших уявлень про окремі об'єкти і явища природи, їх сутність до узагальнених понять. Саме узагальнення, даючи можливість абстрагуватися від великої кількості природних явищ, дає змогу отримати цілісний погляд на світ.

У розділі простежується чітка екологічна та валеологічна спрямованість змісту, до якого увійшли такі основні ідеї та поняття:

-       єдність та взаємозв'язок живого і неживого в природі (нежива природа - джерело задовільнення потреб живих організмів; зв'язок рослин і тварин проявляється в різноманітній пристосованості до середовища існування);

-       єдність живого та неживого в природі розкривається через поняття "живий організм": живі істоти дихають, живляться, пересуваються, відчувають, розмножаються; живе може існувати тільки за умови цілісності його зв'язків з природним середовищем та відповідності умов середовища його потребам;

-       єдність людини і природи (людина як біологічна жива істота є частиною природи, вона здатна діяти усвідомлено, передбачаючи наслідки своїх дій; взаємодія людини і природи розкривається через вплив природи на людину і людини на природу).

Ціннісне ставлення до природи полягає в її універсальності, адже вона є колискою, оберегом життя, а також соціальною цінністю, яка визначається естетичною, пізнавальною, моральною значущістю для людини, суспільства. Саме на цих положеннях акцентують увагу вихователів і батьків, адже від рівня екологічної культури залежить збереження життя.

Програма "Дитина" широко використовується в практиці роботи дошкільних закладів, має добру репутацію, в першу чергу завдяки тим гуманістичним ідеям, що відповідають вимогам сучасності.

Основною метою програми є створення умов,необхідних для повноцінного розвитку дитини. В кожному розділі цієї програми визначені та відокремлені умови, які допомагають вихователям досягти успіху в роботі, забезпечити реалізацію певного змісту.

Своєчасно ввести дитину у світ рідної природи, виховати любов до неї, пізнавальний інтерес до її явищ, закласти основи екологічного виховання - важливе завдання дитячого садка. Зміст розділу "Віконечко в природу" - багатоплановий і відповідно конкретизований, в цьому розділі визначена система доступних дітям певного віку уявлень про природне оточення, пізнавальні дії (практичні, сенсорні, дослідницькі) та та види діяльності, якими оволодівають діти. Освітні завдання тут підпорядковані виховним: навчити спостерігати за природою, берегти її, турбуватись про неї, передавати враження в розповідях та малюнках, сформувати пізнавальний інтерес, розвивати нахили дітей.

Розділ побудований за сезонним принципом, а теми розташовані концентрично. Це дає змогу на подальшому складнішому матеріалі розширювати, збагачувати, систематизувати уявлення дітей про природу, створювати з одних фактів основу для пізнання інших, формувати певні уміння та навички, розвивати здібності дітей.

Завдання і зміст програми полягає:

-       в ознайомленні дітей з явищами природи в різні пори року. На основі спостережень вчити встановлювати елементарні зв'язки у природі(сонце гріє - тепло, сховалося - прохолодно тощо);

-       в формуванні елементарних уявлень про рослини і тварин з найближчого оточення;

-       розвивати увагу, пізнавальний інтерес до спостережуваних об'єктів, формувати доброзучливі ставлення до них.

Термін "екологія" є сьогодні дуже популярним і його часто застосовують у самих різноманітних словосполученнях. Поняття "екологія" було введено в науковий обіг німецьким вченим Є.Геккелем, який в 1869 році дав їй таке визначення: "Під екологією ми розуміємо науку про економію, домашній побут тваринних організмів. Вона досліджує загальні відносини тварин як до їх неорганічного, так і до органічного середовища, їх дружні і ворожі відносини з іншими тваринами і рослинами, з якими вони вступають в прямі і не прямі контакти, або, одним словом, всі ті заплутані взаємовідносини, які Дарвін умовно означив як боротьбу за існування. Не дивлячись на певну архаїчність стилю висловлювання, в даному визначенні відображено головне - об'єкт екології як науки. Ним є взаємовідносини живого організму з оточуючим його середовищем.

В сучасній науці термін "екологія" має більш чітке визначення. Отже, "екологія" - це наука про найбільш загальні закони та закономірності взаємодії живих організмів та їх стійких сукупностей з оточуючим їх природним середовищем.

Виховання природою - процес активного формівання системи знань та уявлень про взаємини всіх природніх факторів та їх взаємозалежність у відповідній єдності з природоохоронними установками. Слід підкреслити, що природоохоронне виховання не є поняттям татожним екологічному вихованню. Останнє є більш широким.Деякі науковці вважають природоохоронне виховання складовою частиною екологічного виховання.

 Екологічне виховання здійснюється на рівні формування свідомості і поведінки. Оскільки екологічна свідомість є нещо інше, як психічне явище, яке має екологічни спрямованість, проходить через розум і волю дитини, опосередковується нею; то вона виступає показником ставлення дитини до свого буття, природи, знань. Отже, екологічна свідомість усвідомлює ставлення до свого буття і природного середовища з екологічних позицій.

До екологічної свідомості належать і знання екологічних норм (поведінки, природокористування), необхідність їх виховання, формування почуття громадської відповідальності за природу. Екологічне виховання реалізується в єдності з навчанням, а у сукупності вони виробляють єдиний процес виховання особистості. Отже, сформована предметна діяльність в ранньому віці є основною для оволодіння дітьми в дошкільному віці певними системами знань, засвоєння ними елементів загальної екології рослин і тварин.

До змісту екологічних знань дітей входять відомості про назви об'єктів, явищ, предметів їх властивості та якості, способи існування, співіснування, значення в природі і житті людини, способи догляду, використання, охорони і збереження.

Знання різного рівня, які опановує дитина, порівнюються з її безпосередніми спостереженнями, незначним чуттєвим досвідом. Безпосередньо і опосередковано засвоєні знання по - різному сприймаються дитиною у зв'язку з особистісними відмінностями, умовами їх формування. Але як відомо, становлення і послідовний розвиток переконань особистості, основи якого закладаються вже у дошкільному віці, відбувається лише за умов систематичного збагачення науковими знаннями інтелектуального потенціалу і розширення сфери практичної діяльності дитини: праця на природі, ручна праця, науково - дослідницька і творча діяльність.

Знання, на яких грунтуються переконання дитини, можуть бути різні за змістом. І лише фактичний матеріал служить основою для узагальнюючих теоретичних висновків і наукових ідей у майбутньому, які, в свою чергу, постійно розвиваються, змінюються в ході діалектичного процесу. Заміни попередніх ідей новими, заперечення одних і утворення інших. Узагальнюючі знання виступають центральною ланкою тому, що саме вони синтезують не лише наукові ідеї або їх елементи, а й знання як оцінку навколишнього.

Особливістю наукових знань є те, що вони відтворюють закони явищ, які відбуваються у природі і суспільстві, наукові знання повинні мати певну визначеність, точність і чіткість. Вони становлять систему образив і понять про навколишню природу, які виникають на основі динамічних нервово - психічних процесів, закономірностей у природі, створюють системні і послідовні знання, що допомагають дитині сприймати об'єктивну картину природи і закони її розвитку.

Знання дітей дошкільників визначаються наступними вимогами:

-       розвиток пізнавальної діяльності, перехід до найскладніших форм у межах дошкільного закладу;

-       ідейна спрямованість особистості, закладання основи переконань;

-       знання повинні забезпечувати широку орієнтацію в навколишньому середовищі;

-       науковість, доступність, наочність.

 Таким чином, щоб виховати дошкільника екологічно грамотним, педагог повинен мати чіткі завдання і, враховуючи вік малюка, виконувати їх, зокрема:

-       формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори і розвиток живої природи ( світло, волога, температура) та очевидні взаємозв'язки і залежності;

-       розвивати вміння класифікувати живу природу ( рослини, кущі, дерева, тварини - за основними особливостями зовнішнього вигляду), сприймати та аналізувати зовнішні ознаки, розглядати способи взаємодії з навколишнім середовищем;

-       стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ (у народній творчості - народні прислів'я, приказки, прикмети, загадки, легенди, повір'я, пісні, авторські твори);

-       активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності (гра, праця, навчання);

-       показати дошкільникам живі барометри природи - пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі;

-       познайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення людей до природи.

Мета, зміст і завдання екологічного виховання дітей великою мірою зумовлені наявністю у педагогічному процесі об'єктивних і суб'єктивних умов.

При цьому до об'єктивних умов належать:

-       рівень педагогічної діяльності і майстерності вихователів, їх загальна і спеціальна підготовка з питань екологічного виховання;

-       екологічна спрямованість педагогічного процесу в дитячому садку взагалі і в кожній віковій групі, зокрема реальна можливість спілкування з об'єктами живої та неживої природи;

-       єдність і взаємодія сімейного і суспільного виховання.

До суб'єктивних умов ми відносимо:

-       готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння і засвоєння уявлень про природу;

-       готовність дітей до практичної реалізації знань у доступних видах діяльності;

-       формавання суспільно значущих мотивів їх поведінки (емоційно- чуттєва і дійово - вольова сфери).

Так, активне засвоєння дітьми доступних знань, їх аналіз, як основи почуттів, а почуттів , як основного регулятора взаємодії дітей з природою у різних видах діяльності є визначальним фактором ефективного формування екологічних знань, екологічної культури.

Немає сумніву, що екологічну культуру треба формувати з дошкільного віку. Саме в цей період дитина вперше знайомиться з природним оточенням.

Дослід показує: щоб навчити дитину бачити і відчувати, розуміти красу навколишнього світу, насамперед таке ставлення повинно бути у виховуючого дорослого. Дошкільники дуже чітко реагують на міміку обличчя, інтонацію голосу. Подив і радість дорослого спонукають малюка до наслідування, хай ще й не усвідомленого.

У старшому дошкільному віці, за умови цілеспрямованого виховного впливу, діти свідомо оцінюють природне оточення, відчувають задоволення від перебування в ньому. Але це ставлення ще не стійке, ще потрібна підтримка дорослого, схвалення, зосередження уваги на інших ознаках:можна запропонувати оглянути і описати форму листочка, квіточки тощо.

Так, на першому етапі навчання розуміння естетичної цінності природи, важливу роль відіграє приклад відповідної оцінки об'єктів дорослими, їхнє особисте ставлення до них.

Формування ставлення до живої природи неможливе без виховання гуманістично спрямованих почуттів чуйності, співчуття, доброти. Від здатності дитини до таких переживань залежить її активне ставлення до живого світу в цілому, що виявляється у прагненні допомогти, захистити, потурбуватися про рослини і тварин.

Розвиток моральних почуттів багато в чому визначається засвоєнням дошкільниками етичних уявлень стосовно природи. Ці уявлення формуються в ході індивідуальних та групових бесід і використання художніх творів. У зміст їх мають входити запитання морального характеру, за допомогою яких виявляється можлива поведінка дитини в подібних ситуаціях.

Дійовим фактором впливу на емоційну сферу дитини є також мова дорослого. Вона здатна передавати ласку, співчуття, викликаючи відгук в дитячий душі.

Успіх виховної роботи педагога залежить від того, як його вимоги підтримує сім'я. В разі відсутності взаєморозуміння і узгодження дітей,негативного ставлення батьків до об'єктів природи, переживання малюка нейтралізуються, або у його свідомості відбувається роздвоєння оцінки.

Отже, при формуванні у дітей, старшого дошкільного віку дбайливого ставлення до природи, головним є розвиток почуттів як особливої, надзвичайно складної сфери. Тому, на наш погляд, необхідно виховувати у дітей гуманістичні, естетичні і інтелектуальні почуття.

Психологи і педагоги стверджують, що маленька дитина дуже тісно пов'язана з природою, ось чому фундамент екологічних знань треба закладати з раннього дитинства, як в сім'ї, так і в дитячих дошкільних закладах.

Авторська екологічна програма Т.М.Лазаревої "Первоцвіт" об'єднує формування свідомо правильного відношення до природних явищ і об'єктів з розвитком дитячої творчості, всебічного розвитку особистості дитини за допомогою комплексних занять з природи, образотворчої діяльності, музики через знання культури, народу, його традицій, побуту.

 Програма "Первоцвіт" розроблена на основі концепції національного дитячого садка С.Ф.Русової,інших існуючих програм виховання у дитячому садку "Малятко","Дитина","Освіта" і передбачає роботу в три етапи, в яких відмінно приоритетні такі напрямки:

І етап (4-5 років, середня група) - екологічне виховання дитини через розвиток її творчих здібностей.

ІІ етап (5-6 років,старша група) - використання усної народної творчості в екологічному вихованні.

ІІІ етап (6-7 років, підготовча до школи група) - фенологічні спостереження, як основа екологічного виховання.

Мета програми: збагачувати внутрішній духовний світ дитини, дати простір її фантазії, розвитку природних сил, індивідуальних особливостей; навчити дітей сприймати, спостерігати об'єкти живої та неживої природи, формувати уявлення дітей про різноманітний світ природи та зв'язки неживого організму з навколишнім середовищем; на основі екологічних знань, через розвиток творчих здібностей та ознайомлення зі скарбницею народної мудрості; формувати екологічне мислення та екологічну культуру дошкільників.

Основна увага приділяється формуванню екологічних знань, ознайомленню з екологічними факторами та їх впливом на організм, з умовами існування в різних біоценозах, навколишнє середовище відповідно до вікових можливостей дитини і завдань етапу.

На основі знань, отриманих дітьми, можуть бути збудовані початкові форми усвідомлення, правильного ставлення до природи, інтерес до її пізнання, співчуття до всього живого.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

У результаті проведеної роботи були зроблені наступні висновки:

1. Пізнання- процес відображення людиною дійсності. Його джерелом є практична діяльність людини, тобто пізнання відбувається шляхом активної діяльності - пізнавальної. Оволодіти пізнавальною діяльністю означає оволодіти метою, засобами і способами пізнання, виробленими людством упродовж його існування.

Пізнання дітьми природи відбувається під час активної діяльності, коли вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об'єктів, збереження та створення-умов для їх нормального співіснування. Ряд вчених (Я.Коменський, КУшинський, Д.Локк) розглядають пізнавальну діяльність як природне прагнення дошкільників до пізнання. Інші (Т.Шамова, Е.Красновський) визначають процес пізнавальної діяльності як цілеспрямовану діяльність, орієнтовану на становлення суб'єктивних характеристик в пізнавальній роботі.

Опанування засобів пізнавальної діяльності дозволяє дитині творчо використовувати їх для вирішення проблеми, що виникають як в процесі стихійної, так і організованої пізнавальної діяльності.

Визначено сутність поняття «пізнавальна активність» за В.Лозовою. Це риса особистості, яка виявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності.

2. Встановлено, що пізнавальна активність дитини дошкільного віку формується і розвивається на базі пізнавальної потреби у різних видах діяльності, забезпечує формування цілісного уявлення про оточуючий світ і характеризується наявною пізнавальною орієнтацією дитини, ініціативою, інтересом, самостійністю та оригінальністю дошкільника (Д.Годовікова, В.Лозова, Г.Щукіна).

Уточнено ряд особливостей пізнавальної активності дитини дошкільного віку: прояв з народження, властивість інтенсивно розвиватись, здатність реалізуватись у різних видах діяльності, виявлення у запитаннях, розмірковуванні, порівнюванні, експериментуванні, наявність пізнавального інтересу на рівні цікавості та допитливості, поєднання інтелектуального та емоційного ставлення до предметів та явищ дійсності. (Л.Виготський, М.Матюшкін, Л.Проколієнко).

Визначено критерії (пізнавальна орієнтація, інтерес, ініціатива, оригінальність та самостійність) та їх показники, охарактеризовано рівні пізнавальної активності.

Виявлено, що на рівень сформованості пізнавальної активності старших дошкільників впливає низка чинників: особливості пізнавальної діяльності, особливості спілкування дитини у сім'ї та групі однолітків, особливості організації пізнання дітей.

3. З метою експериментальної перевірки впливу пошуково-дослідної діяльності на процес формування пізнавальної активності був проведений педагогічний експеримент на базі ДНЗ № м. Харкова. Аналіз результатів констатуючого етапу експерименту дозволив підтвердити наявність 3 рівнів сформованості показників виділених критеріїв у дітей: репродуктивний, конструктивний, творчий. За результатами констатуючого експерименту була побудована відповідна методика роботи. Методика включає такі етапи:

-       створення сприятливого предметного середовища для реалізації самостійного експериментування дітей (яскрава наочність, роздавальні матеріали, технічні засоби навчання);

-       створення можливостей для розширення, поглиблення дітьми свого пізнавального досвіду за рахунок поетапного ускладнення змісту дослідів;

-       організація різних видів взаємодії дитини з дорослими, дитини з однолітками.

Контрольний етап експерименту показав, що рівень сформованості пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку в експериментальній групі значно підвищився, зникли показники низького рівня, показники середнього рівня піднялися з 30% до 40%, показники високого рівня піднялися з 20% до 60%. У контрольній групі показники залишилися майже не змінними порівняно з первинними показниками, що пояснюється відсутністю цілеспрямованої роботи вихователів саме у напрямку розвитку пізнавальної активності при проведенні контрольного експерименту.

Експериментально доведено, що у процесі проведення елементарних дослідів відбувається формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку, що у свою чергу сприяє збагаченню знань дошкільників про оточуючий світ, стимулює пізнавальні процеси, самостійний, ініціативний пошук способів досягнення результату та оригінальних рішень.

Реалізація методики дала позитивні результати. Про це свідчить отримана на контрольному етапі експерименту динаміка рівнів пізнавальної активності дітей.

Отже, мета і завдання дослідження реалізовані, гіпотезу підтверджено.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.     Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М., 1977. -197с.

2.     Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. -1999. -№ l.-C. 6-19.

3.     Бєлєнька Г. Експериментування - крок до пізнання. //Дошкільне виховання. - 2007. - № 5. -с. 7-10.

4.     Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества.. - Ростов - на - Дону, 1983. -368 с.

5.     Брунер Дж. Психология познания. - М, 1977. -С. 38-40.

6.     Брушлинский A.A., Воловцкова М.И. О связях процесуального (динамического) и личностного (мотивационного) аспектов мышления //Психологические исследования познавательных процессов и личности. -М., 1983.-с. 98, 103.

7.     Ващенко Г. К. Современные образовательные технологии. -М., 1998. -327 с.

8.     Веретенникова СО. Ознайомлення дошкільників з природою. - К., 1968. -279 с.

9.     Деятельность и взаимоотношения дошкольников /Под ред. Т.А. Репиной. -М., 1987. С. 84, 93.

10.           Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років/ Наукові керівники Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У.-2-ге видання доопрацьоване, доповнене.-К., 2003.-326 с.

11.            Дошкольная педагогика / Под ред. П.Г. Саморуковой, И.Л. Логиновой. -М, 1989. -254 с.

12.           Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении. - М., 1991. -190 с.  

13.           Ельконін Д.Б. Пізнавальна активність дітей старшого дошкільного віку/ Під ред. B.B. Давидова, В.П. Зінченко. - К., 1989.- С. 56-61

14.            Жоржик О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності // Рідна школа. - 2000. - № 3. - С. 37-39.

15.           Занков Л.В. Дидактика и жизнь. - М, 1968. -С. 78.

16.         Коменский Я.А. Новейший метод языков / Избр. соч. в 2-х т. - М., 1982. С.29.

17.  Кондратенко Т.Д., Котырло В.К., Ладывир С.А. Обучение старших
дошкольников. - К., 1986. -348 с.

17.           Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників. - К., 1993. -160 с.

18.           Лисенко Н.В. Еколого - педагогічна культура вихователя дошкільного
закладу. -Івано - Франківськ, 1994. -273 с.

19.  Лисина М.И. Развитие познавательной активности детей в ходе общения со взрослыми и сверстниками // Вопр. психологии. - 1982. -№4.-С. 64, 66.

20.Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. - М., 1986. -С. 23-24.

21.           Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку. - Харків: ОВС, 2000. - 200 с.

22.  Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. 2-е вид., випр.. і доп. -Харків: «ОВС», 2002. -400 с.

23.  Маркова А.К. Формування мотивації навчання. / А.К. Маркова,                    Т.А. Матис, А.Б. Орлів. - К.: Освіта, 1990. -232 с.

24.  Марусинец М.М. Особенности познавательной деятельности старших дошкольников с разным уровнем произвольной регуляции поведения. - Дисс. ... канд. психол. наук. - К., 1989. -С.63.

25.  Матюшкин А.М. Психологическая структура, динамика и развитие познавательной активности и // Вопр. Психологи. - 1982. -№4. -С. 115.

26.  Національна доктрина розвитку освіти // Дошкільне виховання. - 2002. -№7. -С. 4-9.

27.  Олексенко Т. Про нові підходи до сімейного виховання // Шлях освіти. -1997. - №2.-С. 17.

28.  Повышение эффективности воспитательно-образовательной работы в
дошкольных учреждениях / Под. ред. H.H. Поддьякова, Л.А. Парамоновой.- М., 1988.-188 с.

29.  Педагогическая энциклопедия. -М. - С. 247.

30.  Плохій З.П. Вітальна цінність природи. Складові екологічної культури дошкільнят // Дошкільне виховання. -2000. -№ 11., С.6.

31.  Познание и общение / Отв. ред. Б.Ф. Ломов. - М., 1988. -145 с.

32.        Поніманська Т.І. Основи дошкільної педагогіки. -К., 1998. -С. 157-160

33.        Развитие  познавательных  способностей   в  процессе  дошкольного воспитания / Под. ред. Л.А. Венгера. -М., 1986. -280 с.

34.  Рогожкин В.Т. О классификации методов нравственного воспитания // Советская педагогика. - 1971. - № 10. -С. 23-26.

35.  Рубинштейн СЛ. Бытие и сознание: О месте психологического во всеобщей взамосвязи явлений материального мира. -М., 1957. -С. 262-263.

36.  Рубинштейн СЛ. Основы общей психологи. - М., 1946. -С. 89.

37.  Рубцов В.В. Организация и развитие совместных действий у детей в процессе обучения. - М., 1987. -190 с.

38.           Русова С. Вибрані педагогічні твори. -К.: Освіта, 1996. -304 с.

39.  Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності дошкільників. - К., 1982.-С. 57-62.

40.  Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. - М., 1998. -277 с

41.  Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения. - М., 1971. -С. 31.

42.  Совместная деятельность: Методология, теория, практика. - М, 1988. -208 с.

43.  Современная дидактика: Теория - практика / Под. ред. И.Я. Лернера, И.К. Журавлева.-М., 1994.-С. 182.

44.        Суржанська В.А. Підготовчий етап розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 2. - Бердянськ: БДПУ, 2005. - С. 27-33.

45.        Суржанська В.А. Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників: Дисс. ... канд. пед. наук. - К., 2004. - С. 54.

46.        Сухомлинський В.О. Твори в 5-ти т. - К., 1997. -т.2. -С.467.

47.            Тализина Н.Ф. Формирование познавательной активности ребенка. - М., 1983.-С. 93.

48.           Тельнова Ж.Н. Развитие познавательной активности детей старшего дошкольного и среднего дошкольного возраста в разных формах и методах обучения. Дисс. ... канд. пед. наук. - Омск, 1997. -С. 63.

49.           Троцко А.З. Пізнавальна активність як педагогічна проблема // Радянська педагогіка. - 1989. - №11.- С. 25-31.

50.           Ульянова И.Н. Познавательная деятельность детей старшего дошкольного возраста: Сборник научных трудов / Ульяновский гос. пед. ун-тет -Ульяновск, 1985.-С. 173.

51.           Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье / Под. ред. В.К. Котырло. -М., 1987. -169 с.

52.           Фридман A.M. Педагогический опыт глазами психолога. - М., 1987. -230 с.

53.           Харламов И.Ф. Педагогика: Учебное пособие. - М.: Высшая школа., 1990. -467 с.

54.           Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1971. -С.99.

55.      Щукина Г.И. Активизация познавательной активности в обучающем
процессе- М., 1979, С. 27, 160.

56.     Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов. - М., 1988. -208 с.

57.     Якобсон С.Г. Взаимоотношения детей в совместной деятельности // Взаимоотношения детей в совместной деятельности и проблемы воспитания. -М., 1976.-С. 31-45.

58.     Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К., 1993. -143с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1

Хід досліду: в Підземному царстві - ґрунті - живе багато мешканців (дощові черв'яки, кроти, жуки). Чим вони дихають? Як і всі живі істоти повітрям. Запропонувати перевірити, чи є в ґрунті повітря. Опустити в склянку з водою зразок ґрунту і спостерігати, з'являться чи ні в воді бульбашки повітря. Потім кожна дитина повторює дослід самостійно і робить відповідні висновки.

 

Додаток 2

Хід досліду: грунт відібрали разом з дітьми на ділянці, яка їм добре знайома. Запропонувати висловити свої гіпотези де повітря в ґрунті більше -в місцях, які люблять відвідувати люди, або там де рідко буває людина, обґрунтувати їх. Вислуховуємо всіх бажаючих, узагальнюємо їх висловлювання, але не оцінюємо, тому що в вірності своїх припущень діти повинні впевнитися самі в процесі проведення досліду.

Одночасно опускаємо зразки ґрунту в склянки з водою і спостерігаємо, в якій з них більше повітряних бульбашок (у зразку рихлого ґрунту). Запитуємо, де підземним мешканцям легше дихати? Чому повітря «під стежкою» менше? Діти повинні намагатися самі зробити висновки на основі проведеного досліду. Коли ми ходимо по землі, то її участки якби стискаються, повітря між ними залишається менше.

 

Додаток З

Хід досліду: запропонувати дітям одночасно взяти в дві руки землю: в одну - вологу, в другу - суху. Стиснути обидві руки в кулаки. Що відбулося?

Висновок: Волога земля м'яка, здавлюється у грудочку, з неї можна витиснути воду. Суха земля тверда, від здавлювання розсипається.

Запитання та завдання: який ґрунт кращий для рослин? Чому? Як зробити суху землю придатною для вирощування рослин? Оглянути стан ґрунту на квітнику, городі чи в горщиках для кімнатних квітів. Визначити необхідність його зволоження та відповідно діяти.

 

Додаток 4

Хід досліду: вихователь пропонує дослідити сипкі речовини й визначити, з чого вони складаються. Що між ними спільного, відмінного? Разом з дітьми визначає основні властивості всіх сипких речовин - дрібний розмір та твердість часточок, з яких вони складаються. Доречно запитати: сипкі речовини належать до рідин чи до твердих предметів? Щоб допомогти дітям відповісти на поставлене запитання, слід виконати такі дії: дати дитині шматочок крейди й запропонувати зробити її сипкою речовиною. Потім запропонувати вихованцям пересипати сипкі речовини в іншу посудину (на блюдце, в баночки) й визначити їхні властивості (за аналогією з рідинами). Дитині пропонують поміркувати і зробити самостійний висновок про спільне та відмінне між рідинами та сипкими речовинами.

 

Додаток 5

Хід досліду: вихователь нагріває твердий віск та за допомогою палички показує дітям, як він поступово пом'якшується і стає рідким. Потім розігріває розплавлений віск у тарілочки та формочки, які роздає дітям, пропонуючи їм за допомогою палички дослідити віск, простежити, як він твердне, зліпити з теплого воску якісь фігурки.

Запитання до дітей: Який віск? До яких речовин - твердих чи м'яких він належить? Як можна змінити форму воску? Чи можна переливати віск? Що для цього треба зробити? Яким стає охолоджений віск? Як можна з'єднати два шматки воску?

 

 

Додаток 6

Хід досліду: дітям пропонують самостійно обстежити рідини, назвати їх, а потім дослідити властивість текучості переливанням в різні посудини. Вихователь заохочує дітей розмірковувати вголос, висловлюватися, вживати слова-синоніми для характеристики властивості рідин, що розглядаються. На основі досліду діти роблять висновок про розподіл рідин за властивостями (в'язкість - погана текучість) на густі та негусті.

Доцільно розглянути через збільшуване скло краплі густих та негустих рідин, порівняти їхні форми. Пригадати, де діти бачили зміни густини речовин. Поставити запитання: чи можна мед зробити менш густим? Як?

Продемонструвати дослід: нагріти мед на вогні в пробірці. Розігрітий мед перелити на тарілку.

Запитання до дітей: яким став мед? Чому він став рідким? Чи можуть густі рідини ставати текучими, негустими? А навпаки? Як це відбувається?

Змішуючи різні рідини, розмірковуючи над здобутими результатами, діти мають самостійно дійти висновку, що густина рідин може змінюватися під впливом температур чи в результаті розведення їх іншими рідкими речовинами з більшою текучістю.

 

Додаток 7

Хід досліду: запропонувати дітям розглянути різні матеріали: клаптики хутра, шовку, вати тощо. Пригадати, який одяг (літній чи зимовий) шиють з цих тканин. Поміркувати, чому влітку й узимку люди вдягаються по -різному. Який одяг зігріває людей?

Принести дві пляшечки з холодною й теплою водою. Запропонувати дітям після їх обстеження на дотик зігріти пляшку з холодною водою, «одягнувши» її в хутро. Через якийсь час перевірити, чи нагрілася пляшка. Констатувати, що температура води не змінилася. Проекспериментувати з іншими матеріалами, «вдягнути» в них пляшку. Для отримання точніших даних про температуру рідин можна використати водяний термометр.

Повернутися до пляшки з теплою водою. Діти помічають, що вона вже встигла охолонути. Що треба зробити, щоб вода в пляшці не остигла? Пропонуємо «одягнути» пляшку в хутро. Наповнюємо її гарячою водою, вимірюємо температуру й «закутуємо» в хутро. Розмірковуємо: хутро нагріває пляшку чи тільки допомагає не охолоджуватися? Які ще матеріали зберігають тепло в приміщенні?

 

Додаток 8

Хід досліду: проблемне запитання до дітей: Чи можна зберегти лід від танення? Яким чином? Чи може допоїти у вирішенні цієї проблеми «шуба»? Пригадати попередній дослід зі збереженням тепла в пляшці. Висунути припущення: якщо хутро може зберігати тепло, то, можливо, воно зможе зберегти і холод?

Перевірити висунути гіпотезу в такий спосіб: дві пляшки з помірно гарячою водою обстежити за допомогою зору й дотику. Одну з них загорнути в хутро, другу - лишити на повітрі. Через якийсь час перевірити результат.

Висновок: «шуба» запобігає швидкому таненню льоду, тобто не пропускає тепле повітря з кімнати. Дати дітям «домашнє завдання»: поміркувати і, на основі набутих практичним шляхом знань, придумати спосіб відправити Снігуроньку до Африки.

 

Додаток 9

Хід досліду; уранці визначити місцезнаходження сонця на небі відносно орієнтирів (будинків, дерев) і позначити крейдою місце, де відкидає тінь обраний за орієнтир предмет. Зафіксувати час, запропонувавши дітям поглянути на годинник. Поміркувати, як може змінитися тінь протягом дня. Повторити дослід опівдні та ввечері. Розглянувши всі позначки, зроблені крейдою, подумати, як зробити на ділянці сонячний годинник

Додаток 10

Хід досліду: у груповій кімнаті запропонувати дітям розглянути звичайний електричний ліхтарик і дати їм можливість поманіпулювати ним: ввімкнути, вимкнути, десь посвітити. Порівняти ліхтарик із сонечком. Що спільного і що відмінного між ними? Спрямувати світло ліхтарика на руку дитини під кутом, потримати 20-30 секунд, потім спрямувати світло вертикально до руки. Запитати в дитини, коли було відчутніше тепло.

На подвір'ї, під час прогулянки визначити висоту стояння сонця (за певними орієнтирами) та запропонувати дітям відчути на дотик температуру води, піску, предметів уранці, опівдні та ввечері. Встановити залежність між висотою стояння сонця (промені збоку, прямо, як у ліхтарика) та кількістю тепла.

 

 

Подобається